* МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА    Мы в facebook,
присоединяйся!      Сайт 
газеты

Казаки на Кривом Торце

Модераторы: slc, Краевед

Светлана
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2306
Зарегистрирован:
Сб янв 08, 2011 15:47

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Светлана » Вт май 22, 2012 20:53

А кто автор статьи "Как казаки на Кривом Торце соль варили"? Правильная тема. *DRINK*

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Козарлюга » Ср май 23, 2012 20:28

Костянтинівка — земля козаків.

Частина 3
Продовження.

В 1475 році Османська імперія встановлює протекторат над одним із залишків Великої Орди (в сучасній Московії її шанобливо називають Золотою, в Європі - Татарією) – Кримським ханством. Воно виникло у 1441 році. На початку XV сторіччя посипалася Велика Орда. На її теренах виникають Сибірське ханство, в 1440-х — Ногайська Орда, Казанське ханство (1438). Після смерті хана Кічі-Мухаммеда у 1459 році Велика Орда припинила своє існування. І тільки після цього у 1480 році, як пишуть історики сусідньої країни: “Русь(?) окончательно освободилась от татаро-монгольского ига”. Є така картина, на якій зображено, як великий московський князь Іван III зі словами “Скільки вже можна платити Вам данину!”, топче ногами платіжне доручення вже безсилого імперського центру.

«Монголи» бородаті в московських шапках і каптанах женуть людей в європейському одязі в Орду. Історики не можуть зрозуміти - що за «монголи»?
Щоб не затримувати довго вашої уваги, наведу пару цитат з праць знаного російського філолога і історика Миколи Трубецького: “Господствовавший прежде в исторических учебниках взгляд, по которому основа русского государства была заложена в так называемой Киевской Руси, вряд ли может быть признан правильным. То государство, или та группа мелких, более или менее самостоятельных княжеств, которых объединяют под именем Киевской Руси, совершенно не совпадает с тем русским государством, которое мы в настоящее время считаем своим отечеством...
Таким образом, в исторической перспективе то современное государство, которое можно называть и Россией, и СССР (дело не в названии), есть часть великой монгольской монархии, основанной Чингисханом».
Під час іноземної окупації хтось іде в партизани. А хтось в поліцаї і колаборанти. Одних називають героями, інших зрадниками, трусами, підлотою. Свою підлоту московські історики прославляють, як “собирателей земель русских”. Московські попи прославляють їх по церквах, як святих. А я от ніяк не можу зрозуміти, чим окупація німецька 1941-1944 рр. відрізняється від монголо-татарської? Який у них критерій для героя, а який для мерзотника?
Мікроскопічне московське князівство одразу після окупації в 1248 році становиться великим княжінням. Кому війна, а кому мати рідна. Московщина стає зрадником-колаборантом на Русі. І починається її економічний розквіт. Вона скуповує землі, навіть цілі князівства. А що тут не так? Московські можуть собі це дозволити. Вони ж тут збирають данину замість татар... Спочатку для татар... А треба ж і собі щось “на пропітаніє”... Коли не можеш заплатити, давай дітей у рабство. “Москва слезам не верит”. Для розправ з непокірними приводять татарські війська. Починають безліч війн з сусідами, Москва захоплює їх території, уводячи до себе “на поселення” чужий люд. Переселяють купців, нищать торгівлю у сусідів. “Стучать” татарам на своїх ворогів... Переманюють з Києва митрополита. Де грошенята, там і святість.
Про економічний під`йом свідчить і запровадження в 1321 році московського рубля. Коли в 1362 році Русь-Україна і братня Білорусія звільнялися з мечем в руці від татарського ярма, Москва у 1363 році остаточно відмовляється від кожаних грошей, вводячи металеві. В 1367 р. запрошені з Італії архітектори будують білокам’яні стіни навкруги Москви. Починають лити гармати. О, яке страшне іго... Як нас замордували кляті татари... А сучасні московські історики ніяк не можуть зрозуміти, чому на гравюрі тих часів бранців в європейському одязі женуть волосаті і бородаті “татари” в московських кафтанах...
Пушкін писав: “Потри любого русского, и под ним на треть обнаружишь татарина”... Десь третину російського дворянства склали хрещені татари. Вони дали Москві сильну кавалерію. А за службу отримали села. Отоді і на Московщині почалося монголо-татарське іго.
В кінці XIV сторіччя ми бачимо українське козацтво, яке ще не має єдиного центру. Це той давньоруський військовий прошарок, який за часи різкого послаблення державних інституцій зміг утворити свої окремі спільноти, опираючись в цьому на засади старовинного вічового самоврядування. Тільки замість слова “дружинник” почали казати “козак”, а замість “віче” - “рада”. В цей час козацтво розселене по “замках”, або “засіках”, або “січах”, які в усьому нагадують давньоруські “города” - земляні насипи-укріплення з рубленим тином на валу.
В 1482 році починається найтрагічніша сторінка української історії. Після дворічних перемовин московський великий князь намовляє турецькоко султана і кримського хана скерувати масштабну агресію на північ проти українських земель, які входили, як, насамперед, в Русько-литовську державу, так і в Польшу. Литва стала фактичним преємником давньоруської державності. Але тепер Москва проголошує себе єдиним наслідувачем, як монгольського улусу, так і всієї Русі, православним Третім Римом. Нічого особистого. Тільки на могилі Русі-України можливо побудувати Московську імперію. А тепер не так? Але нічого страшного. Любе злодіяння тепер освячене московською церквою. А психологія народу буде сформована ідеєю про ворогів, які обсіли Москву з усіх боків...
З 1482 року починаються щорічні виснажливі напади кримської орди. Нападники змітають всілякий спротив, і, захопивши десятки і, навіть, сотні тисяч “ясиря”, бранців уводять у рабство з теренів рідної землі. Європейські дипломати в Константинополі дивуються: “Що то за країна така, з якої скільки “ясирю” не виведи, а люди там не закінчюються”. Литва не в змозі захистити свої кордони регулярною армією. Причин декілька: тут і постійні литовсько-московські війни, які відволікають значні сили, і “психологічна війна”, яку московщина розв’язує проти Литви. Вона сіє розбрат і недовіру між шляхтою литовською і руською, між литовцями-католиками і православними, вона переманює на свою службу руських князів. Пліте павутиння зрад, повстань, заколотів. Вона сама підштовхує не тільки литовську, але і українську і білоруську шляхту в бік католицизму.
За відсутності регулярної армії справу захисту українського народу беруть на себе місцеві литовські адміністратори — київський воєвода, канівський, черкаський, барський, вінницький старости. Посполіте рушення — військо з місцевої шляхти не в змозі було оперативно зібратися для відсічи спритним татарам. Тому литовські адміністратори збирають козачі загони і на чолі їх дають відсіч нападникам. Чимало загонів очолюються вихідцями з козацького середовища. Збереглася непогана документальна база для відтворення тих подій.
Так, вже у 1493 р. під проводом черкаського старости Богдана Глинського козаки вдало провели один з перших морських походів. Вони штурмом взяли і зруйнували фортецю Очаків.
В історії залишилися славні імена тогочасних козацьких отаманів. В 1508 році отримав перемогу київський адміністратор Семен Полозович. Трохи згодом громить татар під Очаковом на чолі козачого загону Предслав Лянцкоронський.
Талановитим козачим “вождем”, як його називали сучасники, виявився Остафій Дашкович. В 1516 році його війська разом з козаками П.Лянцкоронського нищать татарські селища навкруги Білгорода і Очакова. Повертаючись з багатою здобиччю, козаків настигає татарське військо. Вони стають за вози і відбивають всі татарські атаки. Потім козаки виходять з-за рухомого укріплення і на-голову розбивають нападників. А в 1521 році він разом з кримським ханом Махмет-Гіреєм спустошує Московщину аж до її столиці. В 1535 році він знову ходить у похід проти Московії.
В 1523 і 1528 роках Остафій Дашкевич знову бере і повністю знищує Очаків, опорний пункт татар коло дніпровського гирла. В 1532 році він витримує 30-денну осаду козацької столиці Черкас татарами і яничарами під проводом хана Саадет-Гірея. Всі штурми були відбиті.
Збереглися чисельні його документи. Це і розвідувальні доповіді про стан справ і наміри ворога, і переможні реляції. А в 1533 році цей видатний військовий діяч створює і надсилає королю проект створення прикордонної служби козаків. Згідно з його положеннями нижче дніпровських порогів на островах потрібно було збудувати кілька фортець. Переправи перекрити козачими загонами на “чайках” і сухопутними патрулями перекрити традиційні татарські шляхи. Приблизно так і було зроблено запорожцями у найближчому майбутньому.
Найбільш колоритною фігурою серед козачих ватажків був у цей час німець Бернард Претвіч. Він почав службу під командуванням белзського воєводи Миколи Сенявського, який розробив тактику наступальної партизанської війни проти татар. Претвіч став великим майстром такої війни. 70 битв з татарами він провів і не мав жодної поразки. Багато разів він громив татарські поселення, вирізаючи жінок і дітей у помсті за татарські набіги. В 1542 році в такому каральному поході під його проводом прийняли участь князі Пронський, Сангушко, Корецький і молодий Байда-Вишневецький.
Ця вдала експедиція набула такого наголосу, що навіть турецький султан прислав польському королю жалобу з вимогою розібратися з козаками. Був організований показовий судовий процес, який перетворився на фарс. Претвіч розказував, що до нападів на татар ні він, ні шляхетне лицарство не має ніякого відношення. Ці злодіяння - справи рук козаків. Вони не признають над собою ніякої влади, управи на них немає, а якщо вони і йшли у набіг з його території, то виключно, щоб його скомпрометувати. Влада покривала своїх героїв, причому все валили на козаків, яких виставляли злодіями і покидьками суспільства.
Претвіч настільки нажахав татар, що вони 20 років не наважувалися робити напади на його Барське староство.
В цей період ми бачимо плідну співпрацю між польсько-українською шляхтою і козаками. Польські і українські магнати і шляхтичі на рівних входять у склад козацьких загонів. Немає і натяку на якусь соціальну нерівність. Лицар завжди поважає лицаря. В цей же час, наприкінці XV сторіччя, козаки засновують першу січ на Хортиці. Практика показала необхідність створення спеціального централізованого війська з тиловою базою для більш ефективної протидії ворогу.
В 1620 році Сагайдачний зі «всім військом» козаків вступив до Київського братства. Києво-братська школа (у майбутньому славетна Києво-Могилянська академія) своїм заснуванням суттєвою мірою завдячує грошам і військовій силі Конашевичу-Сагайдачному. Братчики захищали православну віру в боротьбі з польсько-католицькою експансією. В Київі все більше городян ставали тоді греко-католиками і католиками. Гетьман під страхом кари на смерть заборонив міщанам зраду батьківській вірі. В цей час активізувалася церковна боротьба на українських землях. Іов Борецький пише трактат «Протестація і благочестива юстифікація», з’являються полемічні твори «Палінодія» Захарія Копистенського, «Книга про віру». Автори цих праць, захищаючи православіє, писали і про козацтво. Українські письменники-полемісти називали їх «спадкоємцями старої Русі». Гетьману Сагайдачному вдалося відновити і київську митрополію.
Все це викликало велике роздратування у польської влади. Ось цитати з відповіді вищих православних ієрархів на звинувачення їх у підбурюванні до захисту православія:
«Що до козаків - то про сих рицарських людей знаємо, що вони наш рід, наші браття і правовірні христіани. …
Се ж бо то плем’я славного народу Руського, з насіння Яфектового, шо воювало Грецьке цісарство морем Чорним і сухопуттю. Се з того покоління військо, що за Олега, монарха руського, в своїх моноксілах по морю й по землі (приробивши до човнів колеса) плавало і Константінополь штурмувало. Се ж вони за Володимира, святого монарха руського, воювали Грецію, Македонію, Ілірік. Се ж їх предки разом з Володимиром хрестили ся, віру християнську від Константинопольської церкви приймали, і по сей день в вірі сій родять ся, хрестять ся і живуть. Живуть не як погане, а як християне; мають пресвітерів, учать ся письма, знають Бога і закон свій. …
Бог керує ними, і він то тільки знає, на що він заховує ті останки тої старої Руси та їх правицю і силу на морю і на землі довго, широко і далеко розширяє. Бог держить їх і ними править: як оден писав, що то він Татар положив на землі як перуни і громи, і ними християн навіщає і карає, - так і козаків низовських, запорожських і донських, положив він як другі перуни і громи живі на морю і на землі, щоб ними невірних Турків і Татарів страшити і громити».
Коментарі зайві. Пряме незаперечне свідчення походження козаків від дружинників Русі-України.
(продовження буде)

І.Брєдіхін, викладач історії КПЛ

Аватара пользователя
Хранитель
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 701
Зарегистрирован:
Вс янв 02, 2011 11:50

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Хранитель » Чт май 24, 2012 20:30

Светлана писал(а):А кто автор статьи "Как казаки на Кривом Торце соль варили"? Правильная тема. *DRINK*


Я. Спасибо *DRINK*
Иногда верно поставленный вопрос уже является ответом

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Козарлюга » Пт май 25, 2012 08:18

Костянтинівка — земля козаків.

Україна в облозі
Частина 4.

Для кращого розуміння історії українського козацтва, яке в кінці ХV сторіччя вже отримало свою постійну тилову і операційну базу на острові Хортиця - Січ, а значить політично і організаційно остаточно виокремилося в польсько-литовській державі, треба зробити хоча б побіжний огляд політико-економічної ситуації у найближчих сусідів козаків в XVI сторіччі. Це поляки, москалі і турки — османи (кримські татари — їх васали).

Мехмед II Завоеватель (Фатих)

1. Визначальні для України процеси відбувалися у Західній Європі: відкриття морських шляхів до Америки, Індії, Китаю, процеси національного державотворення, початок капіталістичної модернізації. Надзвичайно високий попит на продукцію сільського господарства, і, збіжжя, зокрема, привів до різких соціальних зрушень в Європі на схід від лінії, що пройшла від Гамбурга до Відня. Цей процес назвали другим закріпаченням селян. В 1534 р. правительці Нідерландів писали: «Всі ці великі пани і вельможі Польщі й Пруссії за двадцять п’ять років до цього часу знайшли можливість посилати по своїм рікам все своє збіжжя в Данцвік і там його продавати господам вищеназваного міста. Тож з цієї причини королівство Польске і великі вельможі зробились дуже багаті». Великі польські і українські князі і гадки не мали підвищувати урожайність, вкладати гроші у вдосконалення сільського господарства. Вони просто почали озброєною правицею посилювати експлуатацію селян. Панщина зростає з одного дня на тиждень у 1500 році до 3 днів у 1550 році, до 6 днів у 1600 році. Значно зростають і інші податки і зобов’язання селян.

Амстердамські купці укладають, як сказали б у наш час, форвардні контракти з купцями із Гамбургу, які на кореню закуповують у Вишневецьких, Острожських, Конєцпольських і інших тогочасних «олігархів» все збіжжя. В цей час і виникає гострий соціальний конфлікт між українським селянством і українсько-польською феодальною верхівкою, який згодом предстане не тільки в соціальних, а також в релігійних і національних кольорах. За умови слабої королівської влади, панство починає процес перетворення українських селян у рабів, бидло, робочу скотину. Це вже вдалося зробити з польським селянином. Але Україна не Польща...

Козацтво в цьому конфлікті не просто очолить національний спротив. Воно створить армію без держави. Воно піде проти тогочасних глобалізаційних процесів. Це буде якась незбагненна і небачена в світовій історії консервативна революція проти постаючого на континенті капіталістичного ладу. Ця революція збереже живу душу народу, його споконвічну культуру і спосіб життя, виробить з русинів українців, а з Русі зробить землю козаків. Але вона ж законсервує багато таких красивих і поетичних прадавніх рис характеру, які ускладнюють інтеграцію українства в сучасний глобалізований світ.

2. Оттоманська Туреччина в 1453 році стає тогочасною наддержавою. Вона є спадкоємцем великої арабо-мусульманської цивілізації, через арабів (спочатку Європа читала Аристотеля і Піфагора арабською) і Візантію, стала спадкоємицею ще і античної. Вона втілює в своєму державотворенні великий принцип ісламської цивілізації — справедливість, а значить, рівність всіх перед законом.

Політична філософія великого Рашид ад-Діна: «Основа управління є справедливість, бо, як кажуть, прибуток держави буває від війська – нема прибутку султану, крім як від війська, а військо можна зібрати завдяки податку – нема війська без податку, а податок отримують від райата (народу) – нема податку, крім як від райата (народу), а райат можна зберегти завдяки справедливості – нема райата, коли нема справедливості».

В поняття ісламської справедливості входили також справедливі податки і ринкові ціни, з націнкою не більш, ніж 10 відсотків, які встановлював духовний суддя — каді.

Згідно «Корану» земля і її надра належать Богу, тому всі завойовані землі ставали власністю держави. За службу султан давав воїну маєток — килидж тімар («шабельний тімар»). За хоробрість і в нагороду за службу розміри маєтку збільшувалися. Кріпацтва не було, а податки були поміркованими. Селяни були вільними. Коли тімаріот (сіпах) намагався збільшити селянські виплати, то останні могли звертатися до казі і тоді держава і авторитет «Корану» ставали на захист простої людини.

Європейців вражало, що в Туреччині немає спадкової аристократії, всі високопосадовці зайняли свої посади завдяки особистим хисту, таланту, знанням.

Турки створили першу у світі професійну армію. Головною силою там була не сіпахська кавалерія, а яничарська піхота і потужна артилерія.

За посадові злочини і корупцію султан не вагаючись карав на смерть чиновників любого рангу. Десятки за день відрубаних голів високопосадовців вражали європейців, але були частиною справедливого світоустрою.

Князь Влад Дракула, який здобув велику популярність завдяки сучасному маскульту, просто провів державну реформу по османському зразку. Він не був маніяком і вампіром. Іван IV Грозний теж не був патологічним вбивцею-маніяком. Він хотів модернізувати Московщину. А найбільш сильною і взірцевою державою того часу була Туреччина.

3. Існує велика бібліографія західних мандрівників по Московщині XVI–XVII сторіч. Вони опрацьовані в книзі В.Ключевського «Оповіді іноземців про Московську державу». Ніхто і гадки немав писати про Московію, як про Русь. «Образ правління в них сильно нагадує турецький, якому вони, як бачимо, намагаються наслідувати, по розташуванню своєї країни і по своїм здібностям у справах політичних…» - це пише англійський дипломат Джайлс Флетчер.

«Порівняння з турецькими султанами стали навіть загальним містом для іноземних письменників при характеристиці московського государя», - писав Ключевський. Політичний устрій, економіка, організація війська, одяг і манери москалів, все є настільки далеким від європейських зразків, що ні у кого не виникає ні аніменьшого сумніву, що це і є Схід, а конкретно — Оттоманська Порта.

Московський Цар, звісно, не був таким цивілізованим, як султан. За ним не стояла ані велика політична філософія, ані суфійська мудрість. С часів арабського Халіфату в мусульманських країнах існувала традиція поділу військової, фінансової і судової влади. Всі землі ділились на приватні («мульк»), церковні («вакф»), державні («мірі»), і землі султана («хассе»).

Московській цар попросту і без затєй вважав себе «Хазяїном усієї землі Руської». От і вся політична філософія. Те, що десь там на цій землі сиділи білоруські князі Глинські, чи українські Острожські, чи славне товариство Запорізьське, чи руське (не російське!) вільне місто Господин Великий Новгород значення не мало. Не мала значення і дача земель московській церкві. В історії Московії неодноразово царі їх і відбирали.

Цікаво, що під час татарського ординського правління на Русі православна церква була звільнена від податків. Звісно, вона це відпрацьовувала, пояснюючи своїм прихожанам, що «всяка влада від Бога». От ми і бачимо незвичайний феномен. З середини XIV сторіччя створюється Укріплений Район «Московія» - десятки міцних фортець-монастирів навкруги Москви. Вони контролюють язичнецькі райони, де серед слов’янського і фіно-угорського населення стара віра буде триматися до XVII сторіччя. Контролюють комунікації, створюють опорні пункти для наступу на сусідів. Це гігантські кошти! Але ми вже знаємо, що татарська орда стала для Москви «золотою». В історичній літературі навіть можна зустріти закиди татар до московських князів: «Ви ж збираєте данину, то чого ж до нас нічого не довозите?»
Але нічого не платячи татарам, московська церква платила московським князям! Вражаючий приклад середньовічних податкових фінансових оборуток. І плач московських літераторів: «Як нас іго чавило. Як ми захищали Європу від азійського варварства!»

Найбільш вражаючою була тотожність маєткової (поместной) системи до турецької системи тімарів. Московські царі послідовно нищили традиційне на Русі і в Польщі, Литві, загалом в Європі вотчинне землеволодіння, а переняли турецьку модель, яка давала змогу мати до 100 тисяч і більше дворянської кінноти. Як і в Туреччині, земля давалася і воїнам низького походження - «бойовим холопам».

Також в Москві в усьому наслідуть Туреччину, створюючи стрілецьке військо. По озброєнню, тактиці бою стрільці є аналогом яничар.

Московські князі після захоплення Новгорода «вивели» звідтіля всю знать, переселивши її на свої землі. «Вивод» - це переклад турецького терміна «сургун», і така ж практика.

Як і в Туреччині, при приєднанні нових територій, московські правителі проводять переписи населення і земельних володінь, зменшуючи податковий тиск на селян і відбираючи землю у місцевого боярства.
«Судебник» Івана ІІІ 1497 року, а потім і «Судебник» 1550 року і по філософії, і по жорстокості покарання копіюють турецькі взірці. Московський вислів: «Сечь, как сидорову козу» є відгоміном турецьких покарань батогом «садар каза» - по арабські «присуд судді» (арабська мова — мова «Корану»).

Навіть незбагненна істориками опричнина має точний аналог в державному устрою Туреччини. Поділ землі на земщину і опричнину, це є поділ землі на «хассе» - землю султана і «дівані» - інші землі. Опричнина (особливий двір) є точним перекладом «двора османських султанів».

По турецькому зразку реформують Валахію і Молдову, шах Аббас реформує Персію. В 1526 році володар Кабула Бабур з допомогою турецьких артилеристів перемагає при Паніпаті, захоплює північну Індію. Він створює Імперію Великих Моголів, яка запозичує багато інституцій в Оттоманській Порті. Тож історія московських модернізацій починається не з Петра І. Для розуміння історії Московщини не Русь-Україну вивчати треба, а історію Татарії (Великої Орди) і Туреччини.

І.Брєдіхін, викладач історії КПЛ.

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Козарлюга » Пт май 25, 2012 08:20

Светлана писал(а):Правильная тема

Что означает "правильные" и "неправильльные" темы???

Аватара пользователя
Хранитель
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 701
Зарегистрирован:
Вс янв 02, 2011 11:50

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Хранитель » Пт май 25, 2012 20:31

Козарлюга писал(а):Что означает "правильные" и "неправильльные" темы???

Не знаю, что конкретно имела ввиду Светлана. А для меня -сперва наперво - это отвечающая тематике ...
Последний раз редактировалось Хранитель Чт июн 28, 2012 19:30, всего редактировалось 2 раз(а).
Иногда верно поставленный вопрос уже является ответом

Светлана
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2306
Зарегистрирован:
Сб янв 08, 2011 15:47

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Светлана » Пт май 25, 2012 23:03

Хранитель писал(а):
Козарлюга писал(а):Что означает "правильные" и "неправильльные" темы???

Не знаю, что конкретно имела ввиду Светлана. А для меня -сперва наперво - это отвечающая тематике данной ветки ...

Уважаемый Хранитель! Мне очень понравилась Ваша статья. А правильная - значит, в правильном направлении, в смысле поиска. :)

Аватара пользователя
Хранитель
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 701
Зарегистрирован:
Вс янв 02, 2011 11:50

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Хранитель » Сб авг 11, 2012 12:44

ВОЗНИКНОВЕНИЕ ХУТОРОВ НА МЕСТНОСТИ СЕЛА НОВОЭКОНОМИЧЕСКОЕ.

"...Первое поселение на данной местности находилось между реками Казенный Торец и Грузкая. В селе местность имеет название - Заречка. На этой местности, с трех сторон обмываемой водой рек, находился хутор запорожского казачества. Одна из особенностей этого хутора заключается в том, что он был обсажен колючим кустарником, под названием Гузей. Это растение было завезено с юга и посажено для оборонительных целей вокруг хутора. Кустарник Гузей и на данное время произрастает на этой местности и более негде не встречается. Другая особенность этого хутора заключалась в том, что хутор был не только зимовником, но и служил как наблюдательный пост. С вершины бугра хорошо просматривается местность, по которой проходил не только Бахмутский шлях, но и видны броды на реках Казенный Торец и Грузкая.
... На реке Грузкая брод находится возле берега под названием Каменка. Бродом и сейчас пользуются, перегоняя скот на другой берег реки, на тырло (берег реки, где летом происходит, обедняя, дойка сельских коров). С хутора просматривалась бывшая дорога, проходившая правым берегом реки Торец на Харьковщину. Хутор, как и вся местность края в 1768 году пострадал от крымских татар, которые под предводительством хана Гирея. Прошлись ордой по Приазовским степям и Самарской паланке. Я не пишу по Бахмутскму уезду, связи с тем, что в 1768 году местность, где находится село Новоэкономическое, в административные границы уезда не входила. Она находилась в административном подчинении запорожского Гетмана. По реке проходила граница между Самарской и Кальмиуской паланками".

http://forum.gp.dn.ua/viewtopic.php?f=33&t=2671
Иногда верно поставленный вопрос уже является ответом

Аватара пользователя
Хранитель
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 701
Зарегистрирован:
Вс янв 02, 2011 11:50

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Хранитель » Сб авг 11, 2012 13:04

Старая истина - сведения нужно перечитывать и вдумчиво. Иногда открывается ещё что-то новое. Увы, в эру скорости это становиться трудно.

Случайно снова попались на глаза сведения из Макарьевского. И открылся дополнительный "+" в пользу версии "Грузской-2"
"Даже по перенесеніи Коша запорожскаго въ Алешки на поля татарскіе, на кочевиски агарянскія и послѣ злочастнаго Прутскаго похода, когда вся эта мѣстность офиціально отошла подъ власть турецко-татарскую, въ Паршаковкѣ и Дружковкѣ сидело нѣсколько престарѣлыхъ запорожцевъ,—куралесовъ, характерниковъ, харцызовъ, находясь въ тайныхъ сношеніяхъ, въ секретныхъ сообщеніяхъ съ казаками Бахмутскими и Маяцкими... "
Получается,что "когда вся эта мѣстность офиціально отошла подъ власть турецко-татарскую" - т.е. в 1711 г. , но наша местность по границе 1711 г. не отходила. А вот территория западнее, как описанное в посте выше, - да.
Исходя из текста, на мой взгляд, Макарьевский имеет ввиду Паршаковка и Дружковка отошли "подъ власть турецко-татарскую", как земли запорожцев. А граница проходила (как уже предполагалось), условно по территории Константиновско-Красноармейского района
Иногда верно поставленный вопрос уже является ответом

Светлана
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2306
Зарегистрирован:
Сб янв 08, 2011 15:47

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Светлана » Вс авг 12, 2012 00:00

Хранитель писал(а):Получается,что "когда вся эта мѣстность офиціально отошла подъ власть турецко-татарскую" - т.е. в 1711 г. , но наша местность по границе 1711 г. не отходила. А вот территория западнее, как описанное в посте выше, - да.
Исходя из текста, на мой взгляд, Макарьевский имеет ввиду Паршаковка и Дружковка отошли "подъ власть турецко-татарскую", как земли запорожцев. А граница проходила (как уже предполагалось), условно по территории Константиновско-Красноармейского района

Получается... Мы еще не раз будем возвращаться к этой теме. И это нормально.

Аватара пользователя
Хранитель
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 701
Зарегистрирован:
Вс янв 02, 2011 11:50

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Хранитель » Пн авг 13, 2012 01:16

Сложившаяся версия на сегодняшний момент.
Макарьевский писал о зимовнике-посте запорожских казаков на территории Красноарм/Константиновского района (привязки: Грузская, Казённый Торец, линия границы 1711 г. и др.), время - где-то после 1711 г.или после 1739 (переноса границы). Время существ. до 1) 1769; или 2) переросло в поселение .... Может быть, речь идёт о зимовнике на месте современ. Новоэкономического (посты выше) или в другом районе реки Грузская.
По мнению красноарм. краеведов, "их зимовник" перерос в поселение (уже после 1775 г.). Причём, зимовник сильно пострадал, как и вся местность от набега 1769 г. По моему, так же мог быть эвакуирован по распоряжению КОШа. К вопросу эвакуации http://forum.gp.dn.ua/viewtopic.php?f=32&t=861&start=90 (внизу)
Последний раз редактировалось Хранитель Пт авг 24, 2012 11:42, всего редактировалось 2 раз(а).
Иногда верно поставленный вопрос уже является ответом

Светлана
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2306
Зарегистрирован:
Сб янв 08, 2011 15:47

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Светлана » Пн авг 13, 2012 18:04

Хранитель писал(а):"Даже по перенесеніи Коша запорожскаго въ Алешки на поля татарскіе, на кочевиски агарянскія и послѣ злочастнаго Прутскаго похода, когда вся эта мѣстность офиціально отошла подъ власть турецко-татарскую, въ Паршаковкѣ и Дружковкѣ сидело нѣсколько престарѣлыхъ запорожцевъ,—куралесовъ, характерниковъ, харцызовъ, находясь въ тайныхъ сношеніяхъ, въ секретныхъ сообщеніяхъ съ казаками Бахмутскими и Маяцкими... "

Все равно эта часть у Макарьевского по-прежнему напоминает легенду.

Аватара пользователя
Хранитель
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 701
Зарегистрирован:
Вс янв 02, 2011 11:50

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Хранитель » Пн авг 13, 2012 19:29

Тогда не обращайте на эту часть внимание
Иногда верно поставленный вопрос уже является ответом

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Козарлюга » Пн авг 13, 2012 20:57

Светлана писал(а):Все равно эта часть у Макарьевского по-прежнему напоминает легенду.


Макарьевский не сочинял легенды.

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Казаки на Кривом Торце

Сообщение Козарлюга » Пн авг 13, 2012 20:59

Хранитель писал(а):Сложившаяся версия на сегодняшний момент.
Макарьевский писал о зимовнике-посте запорожских казаков на территории Красноарм/Константиновского района (привязки: Грузская, Казённый Торец, линия границы 1711 г. и др.), время - где-то после 1711 г. (заключение договора с Турцией). Время существ. : или 1) до 1739 (переноса границы); до 2) 1769; или 3) или переросло в поселение .... Может быть, речь идёт о зимовнике на месте современ. Новоэкономического (посты выше). По мнению красноарм. краеведов, "их зимовник" перерос в поселение (уже после 1775 г.). Причём, зимовник сильно пострадал, как и вся местность от набега 1769 г. По моему, так же мог быть эвакуирован по распоряжению КОШа. К вопросу эвакуации http://forum.gp.dn.ua/viewtopic.php?f=32&t=861&start=90 (внизу)


Ключевой вопрос: Чому цю місцевість Макарієвський йменував: Дружківка?
Почему эту местность Макарьевский называл: Дружковка?
До того ж у Макарієвського є й про Ново-Економічне.

СЕЛО НОВО-ЭКОНОМИЧЕСКОЕ.

Село Ново-экономическое, при р. Казенномъ Торцѣ, многолюд-ное и промышленное, съ одноштатнымъ церковнымъ причтомъ, на-ходится Бахмутскаго уѣзда во 2-мъ благочинническомъ округѣ*.

Когда именно, кѣмъ собственно и при какихъ обстоятельствахъ совершилось первоначальное заселеніе слободы государственной, казенной, Ново-экономической,—объ этомъ свѣдѣній, пока, мы нигдѣ не нашли. А потому, впредь до открытія обстоятельныхъ свѣ-дѣній по этому дѣлу, излагаемъ здѣсь прямо исторію построенія первой церкви въ слободѣ Ново-экономической.

Бахмутскаго уѣзда Экономической деревни Новой выборный отъ общества, повѣренный его Михаилъ Петровичъ Горбачевъ въ проше-ніи отъ 9-го декабря 1799 года писалъ преосвященному Афанасію, епископу Новороссійскому: "Минувшаго октября 4-го дня поданнымъ я, предмѣстнику Вашего Преосвященства, Преосвященнѣйшему Гав-ріилу, митрополиту бывшему Новороссійскому, нынѣшнему Кіевско-му, прошеніемъ просилъ, въ разсужденіи не малаго количества въ оной деревнѣ Новой—экономическихъ крестьянъ, коихъ муж. пола 340, да въ состоящей въ 7-ми верстахъ помѣщика маіора Михаила Чаплина, слободѣ его крестьянъ, желающихъ быть къ той церкви Новой прихожанами, 116 душъ, и отдаленности отъ означеной дерев-ни Новой околичныхъ приходскихъ церквей, о дозволеніи построить вновь, во имянованіе Пресвятыя Богородицы, церковь, купленную вѣрителями моими въ городѣ Бахмутѣ, цѣной за 600 руб.; но по тому моему прошенію онымъ преосвященнымъ Гавріиломъ отказано съ тѣмъ, чтобы представить съ просьбой и надлежащій планъ подцерков-ной земли; почему я, хотя къ г. Новороссійскому гражданскому губер-натору и кавалеру Селецкому для испрошенія плана являлся, но отъ него предписано тамошней межевой кбнторѣ, которая увѣрила на то меня доставить оный планъ въ скорости, куда слѣдуетъ. И вслѣд-ствіе того прилагаю при семъ данную мнѣ экономической деревни Новой отъ общества довѣренность, Ваше Преосвященство покор-нѣйше прошу, до представленія помянутаго плана, дозволить въ помянутой деревнѣ Новой, купленную въ городѣ Бахмутѣ, церковь во имянованіе Пресвятыя Богородицы, заложить нынѣшнимъ време-немъ; чтожъ точно означенный планъ доставленъ будетъ, въ томъ дамъ отъ себя особую срочную подписку, въ чемъ и учинить милости-вѣйшее архипастырское благоразсмотрѣніе и резолюцію".

По сему дѣлу въ Новороссійской Консисторіи 14-го декабря 1799 года состоялось такое опредѣленіе: "Поелику послѣдовавшимъ изъ Святѣйшаго Правительствующаго Синода отъ 6-го сентября прош-лаго 1798 года указомъ между прочаго повелѣно: впредь по вступа-ющимъ о построеніи церквей просьбамъ, представлять въ Святѣйшій Синодъ подлинныя слѣдственныя дѣла, съ подлежащими при нихъ краткими выписками; для того въ Бахмутское духовное Правленіе послать указъ и велѣть учинить подробнѣйшее изслѣдованіе: 1) въ какихъ приходахъ означенные деревни Новая и помѣщика маіора Чаплина состоятъ, во сколька верстахъ отъ оныхъ и отъ другихъ око-личныхъ и какихъ именно приходовъ? да и сколько находится въ обе-ихъ сихъ деревняхъ муж. и жен. пола душъ порознь и по именно, коимъ и вѣдомость учинить; 2) за отчисленіемъ сихъ деревень отъ нынѣшнихъ ихъ приходовъ не будутъ-ли оные малы къ содержанію своихъ церквей и сколько при нихъ останется обоего пола душъ порознь и могутъ-ли священно и церковнослужители ихъ имѣть не оскудное продовольствіе, о чемъ отъ нихъ и письменный отзывъ истребовать; 3) оной деревни Новой жители въ состояніи-ли своимъ коштомъ построить церковь вновь и оную украсить всѣмъ нуж-нымъ, да и впредь содержать на всегда въ приличномъ благолѣ-піи; о чемъ и подпискою ихъ обязать; 4) какіе именно причины побу-ждаютъ просителей къ таковому устроенію церкви, и настоитъ-ли въ томъ необходимая надобность? а сверхъ сего, 5) поелику въ Высо-чайше конфирмованномъ Его Императорскимъ Величествомъ въ 11-й день генваря минувшаго 1798 года Синода и Сената докладѣ, въ 9-мъ пунктѣ, между прочаго изображено: тѣхъ поселянъ или помѣщиковъ, кои впредь будутъ просить о построеніи вновь церквей, будетъ обязанностію довольствовать священниковъ и церковниковъ, всѣмъ тѣмъ, что въ ономъ докладѣ положено; для того и о семъ взять отъ нихъ просителей обстоятельное обязательство на основаніи она-го доклада, съ тѣмъ, чтобы и домы для тѣхъ священно и церковно-служителей построены были иждивеніемъ ихъ просителей; и все сіе слѣдствіе подлинное представить въ сію Консисторію для отсылки онаго въ Святѣйшій Синодъ. Повѣреннаго же Михаила Горбачева обязать подпискою, чтобы онъ планъ для означенной церкви доста-вилъ въ сію Консисторію непремѣнно въ два мѣсяца".

По учиненному, на основаніи предписанія Консисторіи, Бахмут-скимъ духовнымъ Правленіемъ изслѣдованію всѣхъ обстоятельствъ сего дѣла, на мѣстѣ, открылось: 1) жителей въ деревнѣ Новой Эконо-мической состоитъ нынѣ на лицо мужеска 365 душъ, да въ смѣжныхъ съ нею деревняхъ, назначаемыхъ къ составленію сего Новаго-экономическаго прихода,—помѣщика, маіора Михаила Парфеніе-вича Чаплина въ Михайловкѣ 95 душъ и въ казенной новонаселенной слободѣ Гришиной 250 душъ, а всего 710, да жен. во всѣхъ этихъ деревняхъ 655 душъ; а дворовъ, полагая въ каждый по четыре души муж. пола, причитается 177; 2) сіи три деревни ни къ какому приходу совершенно еще не причислены, а исправляютъ въ нихъ христіанскія требы посторонніе священники,—въ первыхъ двухъ села Гродовки священникъ Даніилъ Кіяница, а въ послѣдней села Святогоровки священникъ Матфей Орловскій, которыя села отъ оныхъ деревень разстояніемъ находятся отъ 7-ми до 25-ти, а между собою отъ 7-ми до 18-ти верстъ, и проѣздъ отъ Новой экономической къ Гродовкѣ, а особливо во время весеннее и осеннее, за разлитіемъ рѣки Казен-наго Торца бываетъ не только затруднительный, но и невозмож-ный, чрезъ что жители той деревни Новой, лишаясь церковныхъ молитвъ. претерпѣваютъ въ полученіи христіанскихъ требъ не ма-лую нужду; 3) помянутыхъ селеній Гродовки и Святогоровки, при церквахъ нынѣ находится. кромѣ показанныхъ деревень, въ приходѣ мужеска пола, не считая женска, при первой 464, а при второй 617 душъ, которыми тамошніе свяшенно и церковнослужители безос-кудно могутъ быть довольны; 4) деревни Новой-экономической жите-ли ту новую церковь построить и всѣмъ нужнымъ украсить и впредъ во всякомъ благолѣпіи содержать, а также и будущихъ при ней священно и церковнослужителей довольствовать во всемъ по указному положенію, равно и домы для нихъ построить собствен-нымъ своимъ иждевеніемъ письменно обязались".
На основаніи такихъ данныхъ епархіальное Начальство признало необходимо нужнымъ дозволить въ слободѣ Новой-экономической устроить деревянную церковь во имя Рождества Пресвятыя Богороди-цы. Святѣйшій Синодъ утвердилъ это опредѣленіе епархіальнаго Начальства и указомъ отъ 16-го іюня 1800 года далъ знать ему, къ над-лежащему дальнѣйшему распоряженію и исполненію. 13-го іюля 1800 года изъ Новороссійской Консисторіи отправленъ въ Бахмутское духовное Правленіе указъ о дозволеніи устроить въ Новой-экономи-ческой церковь во имя Рождества Пресвятыя Богородицы. Въ августѣ 1800 года выдана храмозданная благословительная грамота на заклад-ку и сооруженіе оной церкви.

Главными вкладчиками и дѣйствующими лицами при постройкѣ церкви въ слободѣ Новой-экономической были: атаманъ Акимъ Ива-новичъ Трегубовъ, десятникъ Михайло Гавриловичъ Пестеевъ, Ми-хайло Петровичъ Горбачевъ, Антонъ Ивановъ Самохваловъ; деревни Михайловки прикащикъ Семенъ Петровъ и атаманъ Денисъ Проко-фіевъ; казенной слободы Гришиной атаманъ Яковъ Максимовичъ Черкасовъ.
Последний раз редактировалось Козарлюга Пн авг 13, 2012 21:04, всего редактировалось 2 раз(а).

Пред.След.

Вернуться в Костянтинівський міськрайонний осередок

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 0