* МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА    Мы в facebook,
присоединяйся!      Сайт 
газеты

Сообщество краеведов Димитрова и окрестностей

Модераторы: slc, Краевед

Луковенко Сергей
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 562
Зарегистрирован:
Пт янв 20, 2012 22:44

Re: Сообщество краеведов Димитрова и окрестностей

Сообщение Луковенко Сергей » Вс дек 14, 2014 08:46

13 декабря в конференц-зале библиотеки семейного чтения в городе Димитрове состоялась Вторая историко-краеведческая конференция "Неизвестные страницы истории города Димитрова". В работе конференции приняли участие краеведы городов Красноармейск, Димитров и Родинское; Красноармейского района, учителя и библиотекари города Димитрова. В зале не было свободных мест (треть присутствующих - ученики школ города и поселка Новоэкономическое). Выступили 6 докладчиков. Общая продолжительность 3,5 часа (около часа шло обсуждение конференции).
Программа конференции:
1. Степная флора Красноармейского района (А. Бурковский. Всеукраинская экологическая лига);
2. Версії щодо виникнення селища Ноаоекономічне (Г. Нестеренко. Кружок "Народні джерела");
3. Офіційна версія заснування міста Новоекономічне (Ю. Костюченко Красноармейский исторический музей);
4. История хуторов и рабочих поселков на территории города Новоэкономическое (С. Луковенко Национальный союз краеведов Украины);
5. Памятники города Димитрова (Л. Стеблякова Народный музей шахты имени Димитрова);
6. Топонимика города Димитрова. Советское наследие (Г. Носкова Центральная городская библиотека).
Программа конференции была составлена по заявкам и просьбам учителей и библиотекарей города.

Pabel
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 444
Зарегистрирован:
Ср дек 22, 2010 17:55

Re: Сообщество краеведов Димитрова и окрестностей

Сообщение Pabel » Пн дек 15, 2014 20:19

Эх, жалко что не смог принять участие в мероприятии... На следующей конференции - с меня развёрнутый доклад по Григорьевскому руднику В.С.Токайшвили)))

Луковенко Сергей
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 562
Зарегистрирован:
Пт янв 20, 2012 22:44

Re: Сообщество краеведов Димитрова и окрестностей

Сообщение Луковенко Сергей » Вт дек 16, 2014 13:58

«Роль козацтва в заселенні окремих регіонів України і створенні різноманітних поселень надзвичайно важлива. Це питання неодноразово привертало увагу дослідників починаючи з XVIII ст. і було досить докладно висвітлено у низці праць. Але тільки окремі з них, такі як А.О. Скальковський, Д.І. Яворницький, В.А. Пірко, Р.І. Саєнко, А.В. Кондратьєв, розглянули питання про роль козаків у заселенні Донецького краю. Це не випадково, бо дотепер у колі дослідників історії Донбасу точаться дискусії щодо внеску різних етносів у заселення і розвиток цього краю».
С абсолютной уверенностью могу утверждать, что у подавляющего большинства краеведов, прочитавших эти строки, сразу же возникнет один и тот же вопрос: «А кто такой А.В. Кондратьев?» Стыдно, господа-краеведы! Как можно не знать человека, которого поставили в один ряд с такими известнейшими учеными, светилами науки, признанными знатоками истории Украины. Тем более, что в приведенной цитате нет опечатки и это не записано с чьих-то слов. Цитата взята не из стенограммы, а из статьи, которую автор считает «научной работой».
«Поблизу ж селища Богородичне А.В. Кондратьєв досліджуючи крейдяні печери дійшов висновку, що більшість з досліджених об’єктів, скоріш за все, могли використовуватися, як схованки українськими козаками».
Правда легко предположить, что вторым, скорее всего, последует вопрос: «А кто и за какие заслуги его в этот ряд поставил?» Вопрос конечно интересный, но давайте не будем торопить события, а я попытаюсь до конца сохранить интригу.
МАСТЕР-КЛАСС ОТ «ПРОФЕССИОНАЛА».
12 ноября 2014 года в городе Димитрове в актовом зале школы №17 состоялась региональная научно-практическая конференция «Історична доля Донбасу – невід’ємна частина історії України». Конференция была организована Центром «Українознавство» и Красноармейским историческим музеем. Среди выступающих на этой конференции в разделе «Світовий феномен – українське козацтво та заселення запорожцями нашого краю» был и … учитель истории школы №8 Андрей Викторович Кондратьев. Свое выступление он начал следующими словами: «Я – единственный, кто на профессиональном уровне занимается…» Мы, местные краеведы уже знаем, а для иногородних объясню масштаб этой фразы. Андрей Викторович имел в виду: ни в городе, ни в районе, ни даже в области. А вообще ОН - ЕДИНСТВЕННЫЙ, кто профессионально занимается археологией, историей, краеведением, этнографией (но, возможно, это еще неокончательный перечень)! После того, как в этом вопросе были расставлены все точки над «і», А.В. Кондратьев приступил к чтению своего доклада «Роль козацтва у заселенні Південно-Східної України».
Будучи по натуре человеком весьма «скромным», Андрей Викторович в дальнейшем больше не употреблял местоимение «я», заменив его на менее конкретное «МЫ» («…ми вважаємо…», «…ми припускаємо…», «…ми помітили…», «…ми бачимо…»). Вероятно, он подразумевал всю вышеупомянутую «компанию», включая Скальковского, Яворницкого, Пирко и Саенко. И уже по их «просьбе» сообщил присутствующим результаты последних «совместных» краеведческих и археологических изысканий («На нашу думку…», «…але наші припущення…», «…на наш погляд…», «… нами була записана…», «…дає нам всі підстави…»).
Я никогда не занимался археологией, поэтому не берусь оценивать «достижения» Кондратьева в этой области, даже зная мнения по этому поводу профессиональных археологов. Судя по докладу, А.В. Кондратьев руководил археологическими раскопками в бассейне реки Соленая («…поблизу Нововасилівки»), в балке Грузской («…в північній частині сучасного міста Димитрова») и на Северском Донце («…поблизу ж селища Богородичне»), искал казачью пристань на Волчьей и зимовники на Казенном Торце. При этом, как всегда, осталась «за кадром» информация - какая организация организовывала раскопки, кто давал разрешение на эти раскопки?
А вот в области краеведения наши стежки-дорожки неоднократно уже пересекались. Поэтому само участие «профессионала» в конференции (а это была инициатива местных властей) вызывало у меня определенную заинтересованность. Правда, в городском отделе народного образования мне сообщили, что Кондратьев будет выступать вместо П.Е. Гайворонского, который на аналогичной конференции в Красноармейске делал доклад на тему «Деякі аспекти історіографії Кальміуської паланки». При этом сам факт выступления Кондратьева преподносился, как главное события предстоящей конференции.
Но, как выяснилось, основу выступления А.В. Кондратьева, касающегося «заселення запорожцями нашого краю», составила статья, «написанная им» еще в 2003 году. Если мне не изменяет память – это была курсовая работа студента Кондратьева. Не в обиду «автору» будет сказано, но и десять лет назад эта работа не произвела на меня сильного впечатления. Во всяком случае, ничего для себя нового из истории заселения Юго-Восточной Украины я тогда не подчеркнул. Поэтому, узнав о новом remake Кондратьева на эту же тему, я еще до начала конференции потерял всякий интерес к его предстоящему выступлению. Но как оказалось: самые главные события на конференции, как раз, и были связаны именно с его выступлением. Димитровский учитель истории без ложной скромности поведал «несведущим» в зале об их «открытиях и достижениях» и в области краеведения.
Сразу поставив под сомнения версии и утверждения, практически, ВСЕХ исследователей и ученых, занимавшихся в разные годы историей запорожских казаков, докладчик по ходу своего выступления небрежно «лягнул» присутствующего в зале старшего преподавателя Красноармейского политехнического института Николая Николаевича Яцюка («Інший дослідник Н.Н.(?) Яцюк, розглянувши причини заселення Донбасу, робить припущення, що заселення було пов’язане з пошуком запорозькими козаками іншого виходу до Чорного моря»). И здесь «профессионал» допустил ошибку.
Судя по критическим замечаниям, докладчик был хорошо знаком с краеведческими работами Н.Н. Яцюка, но в Списке использованной литературы ни одна статья этого автора не упоминалась. Откровенно скучавший до этого Н.Н. Яцюк (мы сидели рядом) с каждым «новым» словом оратора стал заметно нервничать, судорожно перелистывать текст выступления «профессионала», пересматривая по несколько раз списки первоисточников. По нему было видно: он пытался что-то вспомнить или сравнить по памяти с чем-то заранее напечатанный текст выступления Кондратьева.
Уже после конференции выяснилось, что в качестве основного источника для доклада на конференции сам А.В. Кондратьев указал «свою» статью «Запорожские старожитности в Донбассе и их заселение во второй половине XVIII столетия», напечатанную в краеведческом сборнике «Летопись Донбасса» еще в 1994 году! Именно она значилась под номером 5 в его Списке использованной литературы. И только тогда стала понятной присутствующим реакция на выступление «профессионала» Николая Николаевича Яцюка – настоящего автора этой статьи!
«Честный и порядочный» учитель истории Кондратьев объяснил откровенный плагиат банальной «технической ошибкой». То есть, если бы не было Яцюка на конференции – никто бы этого и не заметил! Организаторы конференции постарались этот конфликт замять. Якобы все ограничилось личными извинениями. Я не читал оригинал статьи Николая Николаевича, поэтому мне трудно судить: присвоил Кондратьев только авторство статьи или позаимствовал и ее содержание. Но это был уже не первый случай в биографии «профессионала». Я был свидетелем аналогичной скандальной истории с редактором газеты «Родной город» Б.К. Стеблевым. И если мне не изменяет память – это случилось в том же 2003 году (Кондратьев успел напечатать тогда в этой газете две «своих» статьи).
В связи с этим особого разговора заслуживает тема, как «преподнесла» итоги конференции местная газета «Родной город». «З повагою та зацікавленістю педагогічна аудиторія поставилася до виступу свого колеги викладача історії ЗОШ №8 Андрія Кондратьєва. Свою доповідь він присвятив ролі козацтва у заселенні південно-східної України, зупинившись, між іншим, на цікавих історичних фактах заснування селища міського типу Новоекономічне» – так восторженно описала госпожа Кириченко выступление димитровского учителя, хотя она и не была очевидцем этого события (газету давно уже «делают», не выходя из редакции). Я абсолютно уверен, что лично Кондратьев не диктовал ленивой журналистке подобные строчки для газетной статьи. А вот то, что заместитель димитровского мера Юрий Васильевич Третьяк давал четкую команду новому редактору карманной газеты: как нужно правильно «показать» итоги димитровской конференции, я в этом нисколько не сомневаюсь.
Зная все самые «сильные» стороны А.В. Кондратьева, меня лично больше всего заинтересовал Список использованной литературы. Согласно ему, учитель истории из шахтерского городка поднял «питання про роль козаків у заселенні Донецького краю» намного раньше своих «коллег» В.А. Пирко (работы 1998-99 годов) и Р.И. Саенко (работа 1997 года). Но «скромный» Андрей Викторович отвел «себе» в списке только пятую строчку со «своей» работой 1994 года. Откровенно удивляет в этом списке соседство научной работы доктора исторических наук В.А. Пирко (шестая позиция) и книги «Українські народні казки, легенди, анекдоти» (седьмая позиция). Я даже не догадывался, что учитель истории владеет в совершенстве польским языком (Kronika Marcina Bielskogo). Особые симпатии, очевидно, у него есть к Д.И. Яворницкому. Его три тома «Історія запорізьких козаків» указаны дважды (№3 и №13), хотя вся информация взята только из первого тома. В Списке 22 пункта, а ссылка есть и на №23.
По странному стечению обстоятельств все самые сенсационные утверждения А,В. Кондратьева не имеют ссылок на конкретный источник, а упомянутые источники в тексте доклада не содержат информации, подтверждающей эти утверждения (проверял лично). Более того, некоторые источники, на которые ссылается «автор», просто отсутствуют в списке или номер ссылки не соответствует указанному источнику (например, под №10 согласно тексту должна быть «Історія міст і сіл УРСР», а в Списке – это Лассо та Ерих. Путевые записки). Абсолютно уверен, что некоторые из приведенных источников Андрей Викторович не видел даже в глаза. К примеру, он приводит цитату из моей статьи, при этом ссылаясь на Скальковского (издание 1994 года). На самом деле, я использовал первоисточник 1799 года. Совсем не понятно: зачем понадобилось указывать источники, в которых отсутствует вообще информация о заселении Юго-Восточной Украины?
Но, даже если произошла «техническая ошибка», и работа принадлежит другому автору. Тогда возникает резонный вопрос: «А за какие тогда заслуги поставили Кондратьева в один ряд с Яворницким, Скальковским, Пирко и Саенко?» Среди трудов наших классиков у Кондратьева была указана только одна статья Н.Н. Яцюка! Получается, по всей логике, место Кондратьева тогда должен занять Николай Николаевич!
Остался без ответа только один вопрос: «Кто же поставил Кондратьева в один ряд с нашими корифеями?» Не догадались? «А ответ довольно прост и ответ единственный» – А.В. КОНДРАТЬЕВ. Стыдно господа-краеведы! СТЫДНО!

Луковенко Сергей
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 562
Зарегистрирован:
Пт янв 20, 2012 22:44

Re: Сообщество краеведов Димитрова и окрестностей

Сообщение Луковенко Сергей » Пн мар 23, 2015 21:12

Краєзнавці Димитрова, що на Донеччині, професійно досліджують своє місто.
Краєзнавці Димитрова провели науково-дослідницьку конференцію на тему «Невідомі сторінки історії міста Димитров». Я був запрошений на цю конференцію, як представник Донецької обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Особисто для мене цікаве все, що робиться в цьому місті, тому, що це моя мала батьківщина. Я народився і виріс в Ново-Економічному, як до початку 70-х років називалося сучасне місто Димитров.
Оргкомітет конференції складався з Бібліотеки-філії №1 міста (міський відділ культури) і неформального об’єднння «Старий рудник», в якому зібралися всі небайдужі до історії димитровчани.
Лекцію про голодомор в Гришинському і Селидівському районах підготувала член НСКУ Д. П. Білоконь з села Петрівка Красноармійського району.
Про репресії в Димитрові розповів головний організатор конференції, член правління ДОО НСКУ - Сергій Луковенко. Починаючи свою доповідь, він сказав, що чомусь багато хто вважає, що репресій в наших краях не було. Але це далеко не так! І дослідник привів жахливі цифри репресованих і розстріляних керівників шахт, службовців і робітників. До 90 відсотків заарештованих у роки репресій, - були страчені. Не дарма заголовком доповіді було «Красноармійськвугілля – розстріляний трест». Шахтарі робили в жахливих умовах, але не могли навіть рота відкрити на знак протесту. Саме з тих часів Донбас формувався тодішньою комуністичною владою, як і сьогодні нашою, – донбаською, як територія рабів.
Про будівника шахти ім. Г. Димитрова А. І. Казаринова, теж розстріляного комуністами і часи терору, розповіла директор народного музею шахти Стеблякова Л. В.
Викладач історії ЗОШ № 10 Баженова Є В. Розповіла про систему народної освіти в 20-30-ті роки минулого століття. Тема доповіді «Спасибо товарищу Сталину за наше счастливое детство» - вичерпно говорить про її зміст.
Я розповів про пам’ятники міста. Їх небагато, але завжди їх ставили, не питаючи у людей, і звалювали без людського дозволу. Наприклад, пам’ятник В. І. Леніну, навпроти нарядної шахти 3-3 «біс» декілька років назад зняли на реставрацію, а після цього зовсім поруч построїли церкву. Як будуть сусідити Ленін, який ламав церкви, а попів гноїв у Сибіру, з новозбудованою церквою «Святого Віктора»? Я нагадав про забутий всіма пам’ятник А. П. Чехову, який знаходився біля тієї ж шахти 3-3 «біс». Точно такий зараз зберігся у місті Таганрозі, а в Димитрові він був знищений.
Вразила доповідь методиста Центральної міської бібліотеки Носкової Г. Н. про топоніміку міста Димитров: «В назвах вулиць імена катів». Доповідач розповіла про всіх діячів, іменами яких названі центральні вулиці міста. Це Чубар, Постишев, Урицький, Ярославський, Кіров - всі ті, хто безпосередньо організовував в Україні і на Донбасі голодомори, репресії. Дійсно, це кати українського народу. Але самим вражаючим була розповідь про того, чиїм призвищем названо місто – Георгія Димитрова. Після почутого мені стало жахливо, навіть, подумати, як люди живуть в місті з таким ім’ям!
Я був приємно вражений заходом. Зібралися справжні краєзнавці, я б назвав їх «краєлюби» свого міста і округи. Глибина досліджень, фаховість, манера викладення матеріалу на дуже високому професійному рівні. Матеріали подані на конференції тягнуть на всеукраїнські. Тому з задоволенням сповістив присутніх про рішення обласної конференції ДОО НСКУ про реєстрацію Димитровського міського опередку Донецької обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Організаційні заходи доручені члену правління ДОО Сергію Луковенку. Це дасть краєзнавцям ширший вихід на всеукраїнські масштаби діяльності, дасть додаткові важелі впливу на місцеву владу. Та й самі дослідники і їх матеріали не будуть «варитися» у обмежених кордонах свого міста, а вийдуть на просторі терени України.
Я запропонував оформити цю конференцію одночасно і сходом громадян міста і в резолюції форума прийняти звернення до влади міста розглянути питання про перейменування вулиць Димитрова, які носять імена катів українського народу. Всі проголосували одностайно.
Закінчилася офіційна частина заходу, а краєзнавці все ще пили чай і спілкувалися, обговорюючи різні питання історії краю. А я чітко зрозумів, що був присутній на народженні нового осередку нашої організації, потужного і дієвого, а головне проукраїнського…

Євген Шаповалов. Голова ревкомісії ДОО НСКУ з Дружківки.

Луковенко Сергей
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 562
Зарегистрирован:
Пт янв 20, 2012 22:44

Re: Сообщество краеведов Димитрова и окрестностей

Сообщение Луковенко Сергей » Вт апр 14, 2015 12:30


Луковенко Сергей
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 562
Зарегистрирован:
Пт янв 20, 2012 22:44

Re: Конференция 21 марта

Сообщение Луковенко Сергей » Вс май 03, 2015 16:20

Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение

Луковенко Сергей
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 562
Зарегистрирован:
Пт янв 20, 2012 22:44

Re: Сообщество краеведов Димитрова и окрестностей

Сообщение Луковенко Сергей » Вс май 31, 2015 11:36

30 травня 2015 року в селі Золотий Колодязь Добропільского району відбулася краєзнавча крнференція «Люби і знай свій край. Нові сторінки краєзнавства Добропільщини». Конференція була организована при підтримці голови Золотоколодязької сільскої ради пана Рижинкова М.Л., вчителя історії сільскої ЗОШ пані Тераніс А.В., краєзнавців Добропільского району, міст Димитров та Родинське. Участь у конференції брали бібліотекарі, вчителі та учні Золотоколодязьскої ЗОШ, методисти Добропільского районного відділу освіти, мешканці села, представники творчого об’єднання «Суцвіття» (м. Красноармійськ).
Программа конференції:
1. Дмитрівська церква села Золотий колодязь: віхи історії. Чередник Анатолій (учень ЗОШ);
2. Легенда про Золотий Колодязь. Правда та міфи. Луковенко С.П. (НКСУ н.о. «Старий рудник» м. Димитров);
3. Нові матеріали з історії Золотого Колодязя. Петренко О.М. (учитель ЗОШ №7);
4. Проект залізниці Гришино – Золотий Колодязь. Белицький П.В. (старший викладач ДНТУ н.о. «Старий рудник» м. Родинське);
5. Гідроніми Добропільского району. Носкова Г.М. (методист ЦМБ н.о. «Старий рудник» м. Димитров);
6. Степова флора Добропільского району. Бурковський О.П. (Всеукраїнська екологічна ліга н.о.»Старий рудник» с. Новоекономічне);
7. Бібліотечне краєзнавство. Бичкарьова С.Ш. (бібліотекар ЦРБ м. Добропілля).

slc
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 18076
Зарегистрирован:
Пн янв 19, 2009 12:05
Откуда: Краматорск

Re: Сообщество краеведов Димитрова и окрестностей

Сообщение slc » Сб июн 13, 2015 16:52

В ближайшее время истекает срок проплаты за хостинг нашего форума. Для продления его работы на год нужно собрать $75.
Приглашаю форумчан поучаствовать в сборе нужной суммы, кто сколько сможет.
Все вопросы обсуждаем здесь или в личной переписке, если форум будет уже недоступен - связаться можно по адресу kraeved_krm[собака]ukr.net.
Размещенные мною на форуме материалы не преследуют целей пропаганды тоталитарных режимов, а используются исключительно лишь для реконструкции исторических событий, проведения научных исследований либо являются объектами антикварной торговли.

Луковенко Сергей
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 562
Зарегистрирован:
Пт янв 20, 2012 22:44

Re: Сообщество краеведов Димитрова и окрестностей

Сообщение Луковенко Сергей » Сб фев 13, 2016 13:33

ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО В РЕДАКЦИЮ ГАЗЕТЫ «РОДНОЙ ГОРОД».
В газете «Родной город» от 5 февраля 2016 года за номером 6 была опубликована статья «Реабилитирован историей» о горном инженере А.И. Казаринове. Сообщаю вам, что это откровенный ПЛАГИАТ! Речь даже идет не о пересказе моего очерка «Несколько жизней Алексея Казаринова» (альманах «Зоряна криниця» №1 за 2013 год стр. 270 – 281), а о сокращенном его варианте. «Автор» статьи Стеблякова даже не удосужилась пересказать его содержание своими словами, а просто переписала фрагменты моего очерка (причем, сделала это «слово в слово»). Обратите внимание на фрагменты текста, выделенные курсивом. Точно также они выделены и в моем очерке трехгодичной давности (это фрагменты из автобиографии А.И. Казаринова и протоколов его допросов).
В марте 2015 года в Димитрове в библиотеке семейного чтения состоялась III-я историко-краеведческая конференция «Неизвестные страницы истории города Димитрова», для участия в которой была приглашена и Л.В. Стеблякова. Она изъявила желание сделать доклад о горном инженере Казаринове. Так как у заведующей музеем шахты отсутствовали какие-либо сведения об этом человеке, то я предоставил имеющиеся у меня материалы для ее доклада. Иными словами, в основу ее выступления на конференции лег мой очерк «Несколько жизней Алексея Казаринова», а в качестве иллюстраций – фотографии, предоставленные мною. В брошюре, выпущенной по итогам этой конференции, в качестве источников для доклада Стебляковой указан только мой очерк (я тогда сознательно не указан ни одного архивного документа). Другими источниками она не располагала.
Я предоставил материалы по инженеру Казаринову еще и с целью оборудования отдельного стенда в шахтном музее, посвященному устроителю и первому управляющему Гродовским рудником.
В качестве доказательства предоставляю и текст моего очерка, опубликованного в альманахе «Зоряна криниця» в 2013 году. Отдельные главы из этого очерка были размещены на страничке « Місто Димитров» краеведческого Форума газеты «Поиск» (сентябрь – ноябрь 2013 года).
Я требую публичного извинения за присвоение интеллектуальной собственности от гражданки Стебляковой и публичного признания моего авторства статьи от газеты «Родной город».

Член Национального Союза краеведов Украины Луковенко С.П.

Луковенко Сергей
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 562
Зарегистрирован:
Пт янв 20, 2012 22:44

Re: Сообщество краеведов Димитрова и окрестностей

Сообщение Луковенко Сергей » Пт окт 21, 2016 16:10

Шестая историко-краеведяеская конференция "Неизвестные страницы истории города Мирнограда". 23 сентября 2016 года.
orbita.dn.ua/istoriki-i-kraevedy-prodolzhayut-izuchat-istoriyu-mirnograda.html

Луковенко Сергей
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 562
Зарегистрирован:
Пт янв 20, 2012 22:44

Re: Сообщество краеведов Димитрова и окрестностей

Сообщение Луковенко Сергей » Вт мар 28, 2017 07:33

ОБЕРЕЖНО: «РУССКИЙ МИР» ПОВЕРТАЄТЬСЯ!
В районній газеті «Маяк» ( №6 від 9 лютого 2017 року) була надрукована стаття В. Кордюкова «Невідомі сторінки історії статусу міста Гришине». В статті приводяться нібито «архівні дані» Російського Державного історичного архіву, згідно яких в селищі Гришине на початку XX століття українці взагалі не проживали. Жили тут «…160 поляків, 33 німця, 7 болгар і 12 вірмен» і жодного українця! Підкреслюю головну тезу: ЖОДНОГО українця не було серед мешканців залізничного селища! Населення селища становили росіяни і євреї.
«За архівними даними (РДІА ф. 1288 спр. 217), на 1 січня 1913 року у селищі мешкало 7947 жителів, з яких за віросповіданням: 1988 православних, 188 католиків, 70 лютеран, 5687 юдеїв, 22 меноніти. По станах: 14 дворян, 22 почесних громадянина, 46 купців, 5703 міщанина, 2020 селян і 132 поселянина. За національністю: 2048 росіян, 5687 євреїв…».
Мова тут не йде про випадкову помилку або друкарську помилку. І коментарі, на кшталт, «автор мав на увазі дещо інше», не рятують ганебну ситуацію. Перш за все, автор повинен нести повну відповідальність за свої надруковані матеріали. Одне речення, навіть одне слово або одна цифра, можуть змінити увесь зміст статті чи нарису, тем більш, якщо це історичний матеріал.
На превеликий жаль, ця стаття викликала занепокоєння і обурення лише тільки серед справжніх патріотів і краєзнавців, яких, як з'ясувалося, не так вже й багато. Ані місцева влада, ані сама газета не знайшли «ни чего криминального» в цій публікації.
Стосовно самої статті. ЇЇ можна розглядати, як інформаційне вкидання (згадайте, як починалася «русская весна» - з нешкідливих, на перший погляд, статей та публікацій про Новоросію). На жаль, потрібно визнати, що цю статтю в Покровську «people схавал» мовчки. Не потрібно бути великим фахівцем, щоб довести: наведені в статті статистичні дані - це відвертий, як зараз кажуть, фейк.
По-перше. В Російській імперії не існувало таких політонімів, як «росіянин» чи «українець» («За національністю: 2048 росіян…»). Під терміном «росіянин» зараз мається на увазі «совокупное название граждан России вне зависимости от их этнической принадлежности». А тоді в Російській імперії вживалися зовсім інші терміни: «малороси» та «великороси». Щоб переконатися в цьому, то досить переглянути «Довідкові книги Катеринославської єпархії». Серед парафіян УСІХ наших церков обов'язково будуть згадуватися саме «малороси», тобто українці. Отже автор статті абсолютно не компетентний в цій термінології. Можна ще навести довідки про перших поселенців на території сучасного Покровського району. Там теж будуть згадуватися «малороссийские поселяне» або «оседлый народ малороссийской нации». Я вже не кажу про козаків.
А куди вони (малороси) раптом поділися? Залишилися лише росіяни та євреї. До речі, в статті не має жодної згадки ані про малоросів, ані про українців, ані про Україну взагалі!
Про те, що наведені дані в статті не відповідають дійсності, свідчить той факт, що саме цифри про національний склад мешканців селища раптово зникли після першої ж хвилі критики з сайту Покровського індустріального інституту, який опанував та «прогнув під себе» автор статті.
По-друге. Зараз автор скандальної статті на засіданнях громадської ради бере участь в обговореннях нового герба міста Покровська. Пропонує включити в новий герб православний символ «Покрова», розводячись про нащадків запорізьких козаків. Але лише місяць тому в своїй статті він доводив, що в минулому місто Покровськ було єврейським містечком. Судіть самі: 5 687 жителів міста (71,4% від загальної кількості населення - це при максимальному показнику 61% в Бахмутському повіті) були євреями! Тоді, якщо бути послідовними, виникають справедливі питання: Яка Покрова? Де зірка Давида на гербі Покровська?
По-третє. Дійсно, особливої уваги потребують саме «архівні дані» про соціальний, релігійний та національний склади населення дореволюційного селища Гришине. Але буде великою помилкою, коли обговорення цієї статті перейде лише в площину цифр і відсотків. Іншими словами, ми почнемо з'ясовувати: а скільки насправді проживало тут українців, росіян і євреїв? Довідники того часу дають доволі різні цифри. Але довести, що українці становили більшість або, в крайньому випадку, половину населення селища не представляє особливих труднощів. Та при цьому є ризик, що ми остаточно підемо в сторону від головної тези статті: тут не проживали українці. ВЗАГАЛІ! Що бажав сказати цим автор статті? Що в місті живуть тільки нащадки росіян та євреїв? Що Донбас – це не Україна? Моїм однодумцям зрозуміло: автор – це лише лялька і за нею стоять ляльководи.
В своїй статті автор акцентує увагу читачів на те, що ці дані надані саме Російським архівом. Більш того, він підносить українським читачам відверто проросійське трактування історії України, іншими словами – ідеї «русского мира». Ще раз нагадаю, що саме такі нешкідливі «дослідження», засновані нібито на архівних документах, і привели в кінцевому підсумку до трагічних подій в Донбасі в 2014 році. Стурбованість викликає й той факт, що автора цієї статті місцева влада постійно залучає до різних заходів для школярів та молоді міста.
Про що він буде розповідати нашим дітям? Про «Новоросію» чи про «русский мир»?

Луковенко Сергей
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 562
Зарегистрирован:
Пт янв 20, 2012 22:44

Re: Сообщество краеведов Димитрова и окрестностей

Сообщение Луковенко Сергей » Пн апр 03, 2017 13:39

https://www.youtube.com/watch?v=ZF-BJK7UpS4 - сьома історико-краєзнавча конференція "Невідомі сторінки історії міста Мирнограда"
ФОРУМ КРАЄЗНАЦІВ ПОКРОВСЬКОГО РАЙОНУ.
Кожній інтелігентній людині притаманна любов до рідного краю, «малої Батьківщини», як ми часто величаємо цю непримітну цяточку на карті, де з’явилися на світ. Чуття вітчизни супроводжує нас усе життя. Це почуття є одним з найсвітліших і найсвятіших.
Краєзнавство – це важливе джерело поповнення знань. Воно сягає в глибину віків. Відомості з історії рідного міста, свого краю зберігаються в народній пам’яті, вони передаються із покоління до поколінь. Участь у краєзнавчій роботі дає можливість читачу відчути радість успішних пошуків документів, відомостей з історії краю, взагалі, пізнати радість творчої праці.
Протягом багатьох років у бібліотеці – філії №1 ЦБС Відділу культури Мирноградської міської ради склалась певна система краєзнавчої роботи. При плануванні роботи, краєзнавчі заходи обов’язково вносяться у план роботи. Мирноградська бібліотека постійно займається пошуком краєзнавчої інформації. Пошук краєзнавчої інформації та формування краєзнавчого фонду здійснюється за такими напрямками: історичний, народознавчий, географічний, екологічний, літературне краєзнавство, видатні люди рідного краю.
Особливо цікаво проводяться в бібліотеці виставки-салони, зустрічі з народними умільцями, на яких читачі мають змогу побачити їхні роботи, почути відповіді на всі запитання, зустрічі з місцевими поетами, презентації історико – краєзнавчих альманахів, збірників поезії.
Сьогодні бібліотеку – філію №1 по праву можна вважати лідером за кількістю проведених історико – краєзнавчих конференцій. Теми конференцій різні і кожна важлива. Ініціатором проведення конференцій є місцевий краєзнавець, член Національної Спілки Краєзнавців України С.П. Луковенко.
Вельми знаменно, що краєзнавчі конференції щорічно проводяться саме в бібліотеці – філії №1 ЦБС Відділу культури Мирноградської міської ради, яка об'єднує наукову, творчу громадськість міста Мирнограду та всього Покровського району.
Так, 25 березня в бібліотеці пройшла VII-а історико - краєзнавча конференція «Невідомі сторінки історії міста Мирнограда». Загальна тема «Міфи та легенди рідного краю».
Розпочався захід з дуже почесної та приємної місії, яка була надана кандидату педагогічних наук, доценту Донбаського державного педагогічного університету, голові Донецької Обласної організації НСКУ, Почесному краєзнавцю України - В.І. Романьку. Грамотами Національного Союзу краєзнавців України «за вагомий внесок у розвиток краєзнавчого руху України» були нагороджені: телеканал «Орбіта», член НСКУ Овсяник Людмила Василівна (село Миколаївка), член НСКУ Мазоха Раїса Володимирівна (селище Гродівка). Подякою НСКУ «за активну науково – дослідницьку та просвітницьку діяльність у популяризації історії рідного краю» нагороджені Єкасьов Борис Опанасович (село Червоний Яр). Грамотами Донецької обласної організації НСКУ «за значний особистий внесок у збереження національної історико-краєзнавчої спадщини України» нагороджені краєзнавці Моісеєнко Лариса Миколаївна (м. Селидово) та Беліцький Павло Володимирович (м. Родинське).
Проводячи чергову історико – краєзнавчу конференцію її організатори трохи відійшли від теми історія міста, але на це був ряд причин. По-перше краєзнавці пішли на зустріч побажанням жителів міста, які доволі часто просили розповісти про ті чи інші події, що мали місце в історії району. Це пояснюється тим, що багато мешканців Мирнограда (особливо їх батьки) - вихідці з найближчих сіл і селищ. По-друге, в роботі конференцій беруть участь краєзнавці не тільки з міст і сіл Покровського району, але з інших міст області. Їм, звісно, хотілося б почути про події, які пов'язані, насамперед, з їх населеними пунктами. Тому й було прийнято рішення присвятити нашу конференцію темі міфів і легенд. Але при цьому доповідачі охопили набагато більший спектр цієї теми. Він торкнувся не тільки історії та краєзнавства, а й екології, і навіть сучасного побуту.
Першим з доповіддю виступив наймолодший учасник конференції Артем Павлюк учень ЗОШ №5. Тема його доповіді «Вовки на Україні: полювати чи рятувати». Вовк – це не просто звір, це символ – свободи та сили. На жаль, в нашому суспільстві до цієї тварини склалося дуже негативне ставлення. Ось чому в останні роки чисельність вовків стабільно скорочується. Вовк, як вид, занесений до Міжнародної червоної книги та в Європейський Червоний Список. Після виступу, присутні в залі переглянули відеоролик «Вовки» з подальшим коментарем від Артема.
Тема наступної доповіді «Бахмутський шлях». Більшість з присутніх чули ще в дитинстві розповіді від своїх бабусь і дідусів про так званий Бахмутський шлях, який нібито проходив через місто Мирноград (Димитров). Існує досить багато всякого роду байок, легенд і чуток, пов'язаних з цією дорогою. Але головною з яких залишається легенда про подорож Катерини ІI з Катеринослава до Бахмута по поштовому тракту, що з'єднував ці міста. Ходили чутки навіть про відпочинок імператриці в тіні величезного дуба на околицях села Гришине. Дмитро Кащєєв, який представляв молодіжну організацію Український Патріотичний Рух Донбасу, спробував спростувати байки про цю подорож по Бахмутському шляху.
До краєзнавців часто звертаються з проханнями розповісти: як з'явилися ті чи інші назви, пов'язані з одиницями вимірювання ваги, довжини, об’єму? Тема дуже складна і за один виступ про все не розкажеш. Але ... краєзнавці все ж таки спробували розпочати дослідження і цієї теми. І зробила це бібліограф Централізованої бібліотечної системи О.В. Єрьоменко. Її доповідь «Прадавні одиниці виміру ваги, довжини та об’єму».
Незнання історії та відверта неповага до історичного минулого своєї малої батьківщини призводять до появи усіляких легенд і байок. Тому у нас на Донбасі через кожне друге село проїжджала Катерина II, а через кожне село проходив Муравський шлях. Однією з найбільш поширених краєзнавчих байок є легенда про генерала. Про саму легенду, про місцевих «генералів» розповіла учениця Анна Нестеренко. Вона представляла на конференції молодих краєзнавців з селища Новоекономічного.
У наступній доповіді мова йшла про трагічні події в історії нашого міста, нашої країни. Про один з найдраматичніших періодів в історії нашого народу. Це події другої світової війни. На жаль, в роки панування радянської ідеології саме Велика Вітчизняна стала найбільшим міфом в нашій історії.
Минуло вже 72 роки, як закінчилася найстрашніша і кровопролитна війна в історії нашого народу. Здавалося б: про ту війну ми все вже знаємо, про неї вже стільки написано і переписано, що нового додати не можна, але до сих пір для більшості з нас вона так і залишається невідомої війною. Занадто багато так і залишилося незрозумілим, багато питань так і залишилися без відповідей. Занадто багато міфів, відвертої брехні та ідеологічних спекуляцій навколо великого подвигу нашого народу в тій досі до кінця невивченою війні. Розповіді ветеранів все більше нагадують перекази сюжетів радянських кінофільмів або літературних творів. До сих пір в наших школах і музеях розповідають про подвиги 28 панфіловців та Миколи Гастелло, про комсомольську організацію «Молода гвардія» на чолі з комісаром Кошовим, про матч смерті футболістів київського «Динамо». Список подвигів, що не мали місце в реальному житті, можна продовжити.
На конференції торкнулися теми «Початок окупації міста». З такою цікавою темою виступив краєзнавець, член Національної Спілки Краєзнавців України С.П.Луковенко.
Ну, і на останок, була невелика майже детективна історія. Серед жителів Покровського району вельми популярна легенда, яка розповідає про те, що предків нинішніх жителів села Миролюбівка програли або виграли в карти. Слово було надано методисту централізованої бібліотечної системи Г.М. Носковой, яка, так би мовити, провела власне розслідування цієї справи і познайомила усіх присутніх з його підсумками.
Своїми враженнями від побаченого та почутого на конференції поділилися голова Донецької організації НСКУ В.І. Романько, член НСКУ Л.Т. Жовнір (Родинське), член Всеукраїнської екологічної ліги О.П. Бурковський (Мирноград).
Взагалі в роботі конференції прийняли участь краєзнавці міст Слов’янська, Покровська, Селидового, Родинського, Мирнограда та Покровського району, а також працівники шкільних та міських бібліотек, вчителі історії та географії, екологи, місцеві поети та прозаїки, учасники організації Українського Патріотичного Руху Донбасу. Відвідувачі конференції дізналися багато нового і цікавого для себе, розширили свій кругозір.

Зав. Бібліотекою Наталя Боброва (Мирноград)

IVA
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 3286
Зарегистрирован:
Ср май 13, 2009 00:11

Re: Сообщество краеведов Димитрова и окрестностей

Сообщение IVA » Чт апр 06, 2017 09:32

популярна легенда, яка розповідає про те, що предків нинішніх жителів села Миролюбівка програли або виграли в карти.

такие легенды популярны не только в Миролюбовке). Второе место в таких легендах - обмен крестьян на животных, чаще почему-то на собак.

Пред.

Вернуться в Місто Димитров

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1

cron