* МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА    Мы в facebook,
присоединяйся!      Сайт 
газеты

История славянских СМИ

Модераторы: slc, Краевед

Аватара пользователя
Tanya
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 627
Зарегистрирован:
Ср апр 20, 2011 12:52

Re: История славянских СМИ

Сообщение Tanya » Сб дек 08, 2012 02:35

Теперь это уже история. Новейшая)))

http://s-plus.com.ua/slovyanski-media-znovu-krashhi/

Аватара пользователя
supergrey
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2574
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:03
Откуда: Славянск

Re: История славянских СМИ

Сообщение supergrey » Пт фев 22, 2013 23:51

Из Отчета о деятельности Донгубисполкома за период с 3-го по 4-й Губернские съезды советов/ Советское строительство в Донецкой губернии. Вып.II-Бахмут, 1921

Славянский уезд, газеты
"Большевик", переодичность 2 раза в неделю, тираж 2000 экз.,
губерн. орган "Всероссийская Кочегарка"-180 экз.,
центральных газет-1605 экз.

При населении уезда 315337 чел. 1 газета на 83 чел.

За март месяц 1921 года в Славянский уезд направлены Губиздатом:
литература-4724 экзэ
журналы-165 экз.
портреты-1200 экз.
плакаты-599 экз.
календари-570 экз.
ноты-нет,
Всего-7208 экз.

Аватара пользователя
supergrey
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2574
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:03
Откуда: Славянск

Re: История славянских СМИ

Сообщение supergrey » Вс мар 03, 2013 22:54

slc писал(а):...
У 1930 році у Слов'янську було відновлено часопис "Большевик". Друкувався він українською мовою, лише зрідка ставлячи невеликі російські замітки.
...
З 1940 р. газета "Большевик" все більше друкує російських статей. Десь на межі 1940-41 років вона стає повністю російськомовною.

«Просвіта» під багнетом
Олександр ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ
http://pprosvita.at.ua/publ/prosvita_pid_bagnetom/prosvita_pid_bagnetom_prodovzhennja_pochatok_u_chislakh_5_mu_j_6_mu_za_2010_rik/10-1-0-89



"Комуніст", 2.12.1967
Від редакції
Бюро міського і районного комітетів КП України розглянуло питання про зміну року видання газети "Комуніст".

На основі вивчення матеріалів Державної Ордена Леніна бібліотекі імені В.І. Леніна і висновку Книжкової палати Української РСР встановлено, що першою попередницею газети "Комуніст" була щоденна газета " Известия Славянского Совета рабочих и солдатских депутатов". Її перший номер видано 10 вересня 1917 року в місті Слов'янську.
В 1918 році в зв'язку з окупацією міста Слов'янська петлюрівцями, видання газети припинилося. В 1919 році почала видаватися газета "Известия Славянского комитета партии коммунистов (большевиков) Украины и Совета рабочих, красноармейских и крестьянских депутатов". Переодичність газети 9-10 разів на місяць. В січні 1920 року газета виходила під назвою "Известия Славянского революционного комитета ". В кінці лютого вона називається "Большевик" - орган Слов'янського ревкому і Слов'янського комітету КП(б) У, і з червня у підзаголовок внесено зміну: орган Слов'янської Ради робіничих і селянських депутатів і Слов'янського комітету КП(б) У.
З 1921 року по 1930 рік газета не видавалася.
В 1930 році 12 вересня почала виходити газета "Більшовик"-орган Слов'янського райпарткому, райвиконкому та райпрофради.
1 березня 1936 року в підзаголовок було внесено зміну - орган Слов'янського міськпарткому, міськвиконкому та міськпрофради.
З 1 березня 1938 року газета "Більшовик " - орган Слов'янського міськпарткому та місьради.
В 1940-1941 роках газета "Большевик" видавалася російською мовою і була органом Слов'янського МК КП(б) У, міськради депутатів трудящих.
12 квітня 1940 року у підзаголовку сталися зміни - орган Слов'янського МК і РК КП(б) У, міської і районної Рад депутатів трудящих.
З кінця 1941 року по вересень 1943 року в зв'язку з окупацією території німецько-фашистськими загарбниками не виходила. В другій половині 1943 року газета "Большевик" знову починає видаватися.
В грудні 1952 газета почала називатися "Комуніст".
Нині газета "Комуніст" орган Слов'янського міського і Слов'янського районного комітетів КП України, міської та районної Рад депутатів трудящих.
Бюро міського та районного комітетів КП України постановили вважати що газета "Комуніст" почала видаватися 10 вересня 1917 року. Редакції запропонувано внести відповідні зміни року видання газети та ії валового номеру.
З сегоднішнього номера газета редакція змінює рік видання газети на 51-й.



PS.Однако эта заметка не отражает всех изменений в истории газеты...

Аватара пользователя
supergrey
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2574
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:03
Откуда: Славянск

Re: История славянских СМИ

Сообщение supergrey » Сб мар 30, 2013 23:52

Кальманович Михаил Борисович
до войны был отв. секретарем славянской газеты "Большевик".

согласно ОБД Мемориал
красноармеец Кальманович Михаил Борисович, 103 шт. бат, пропал без вести 03.1942
1909 г.р. Одесса, призванный из Бухары, адрес жены Славянск, ул. Юных Комунаров,68

Согласно Васильеву, знавшему его по комсомольской работе в Славянске (они вместе выезжали в с/х "Червоный Молочар" по поводу убийства селькора Марии Закутной) и встретившему его в марте 1942 г. на фронте (их дивизионы стояли рядом) Кальманович М.Б. погиб между Любицким хуторами и с. Крутояровка Кегичевского района Харьковской обл. Похоронен в братской могиле с. Крутояровка

slc
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 19187
Зарегистрирован:
Пн янв 19, 2009 12:05
Откуда: Краматорск

Re: История славянских СМИ

Сообщение slc » Пн апр 08, 2013 16:55

"Сезонный листок Славянских минеральных вод. Популярно-бальнеологическая газета"
1889—1916
http://medarticle.moslek.ru/articles/24531.htm
Размещенные мною на форуме материалы не преследуют целей пропаганды тоталитарных режимов, а используются исключительно лишь для реконструкции исторических событий, проведения научных исследований либо являются объектами антикварной торговли.

Аватара пользователя
supergrey
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2574
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:03
Откуда: Славянск

Re: История славянских СМИ

Сообщение supergrey » Пн апр 15, 2013 21:54

22 января 1971 в газете "Комуніст" появилось сообщение о награждении газеты
Почетным знаком ЦК ДОСААФ СССР
Изображение
Такими же знаками были награждены редактор газеты Я.В. Мотиенко и старший литработник Л. Баландина

Аватара пользователя
supergrey
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2574
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:03
Откуда: Славянск

Re: История славянских СМИ

Сообщение supergrey » Вт апр 16, 2013 20:19

Шкловский Яков Михайлович
1899-13.04.1971
Начал свой трудовой путь учеником наборщика типографии.
Участник Гражданской войны, чл. партии с 1928 г.
Был редактором многотиражной газеты "Красный сигнал" выходившей до войны на Славянском жд узле.
Работал в местной газете. Затем в органах печати Приморского края.Избирался 1-м секретарем Михайловского, а затем Хорольского районов Приморского края.
В 1950-52 гг. возглавлял Приморское краевое управление печати.
В 1953 г. вернулся в Славянск.
Работал зав. отделом писем и зам. редактора местной газеты.
С 1962 г. на пенсии. Персональный пенсионер.
Награды: орден Красной Звезды и 6 медалей
"Комуніст", 14.04.1971

slc
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 19187
Зарегистрирован:
Пн янв 19, 2009 12:05
Откуда: Краматорск

Re: История славянских СМИ

Сообщение slc » Вт май 14, 2013 11:01

Вклонімося і мертвим, і живим
08-Май-2013 15:46

БРСР, Гродненська обл., м.Новогрудок, вулиця Жуковського, Шутенко Гавриїл Корнійович. З подивом читаю давню забуту адресу. Так, це колишній розвідник 93-ї окремої розвідувальної роти 88-ї Червонопрапорної дивізії. Пройшов чимало дорогами війни, не раз стикався з ворогом віч-на-віч. 8 серпня 1943 року у нас на Слов’янщині був останній для нього бій, тут померк для нього білий світ. У бою за село Богородичне був тяжко поранений і назавжди втратив зір. Але не втратив віру у життя – став відомим у Білорусі поетом.

«Не стерты в памяти
прошедшими годами
Бои на правом берегу Донца.
Село в огне, зажатое холмами,
И гарь, ползущая над степью
без конца…
И помню я, как догорали хаты,
Как выло небо сотнями смертей,
В густом дыму – лишь танки
да солдаты,
В пустых дворах – ни женщин,
ни детей.
…И мы дрались за каждый
огород.
Осколки мин нас в землю
загоняли.
Крошили тыквы, завязь огурцов,
И на плетнях безмолвно зависали
Тела в атаку рвавшихся бойцов…
И до сих пор я вижу трупы эти,
Ночных пожарищ отблеск в
их глазах».


Це рядки з вірша «Бій за село Богородичне». Пам’ятний для нього бій.
Гавриїл Корнійович не раз приїздив сюди, на Слов’янщину, на День Перемоги і День визволення. Тут зустрічався з бойовими побратимами, мав багато друзів і товаришів. І ми, працівники місьрайонної газети «Комуніст» (зараз «Вісті»), добре знали його, розповідали про його бойовий шлях. З Людмилою Іванівною Баландіною, яка займалась військово-патріотичним вихованням, вони постійно листувались, були знайомі родинами, дружили до останнього.
Я ж з Гаврилом Корнійовичем зустрічалась лише раз, мабуть, в останній його приїзд, у травні чи вересні – уже не пам’ятаю і в який рік. Знаю, що Людмили Іванівни уже не було серед нас – пішла у небуття, навіть не дожила року до свого півстолітнього ювілею. Вона завжди зустрічала і вітала почесного гостя і від себе, і від усього редакційного колективу. А наша зустріч була короткою і сумною. Гавриїл Корнійович втратив вірного друга, можна сказати, бойового, а я – вірну подругу, прекрасну людину, талановитого журналіста.
Мабуть, тоді я й записала адресу Г.К.Шутенка. Але чому не в блокноті, а ось на цьому аркушику – шматочку моєї статті про звільнення Донбасу? І як цей, уже пожовклий від часу шматочок паперу потрапив до шухляди столу? Столу, за яким багато років хазяйнувала вже не я, а онук. А тепер і його нема. Виріс, вилетів, мов пташеня з насидженого гнізда. В столі залишились уже не потрібні і йому речі. Але рука не здіймається їх викинути. І раптом – цей аркушик, як звістка з минулого, мов дзвіночок, що розбудив мою душу, мою пам’ять…
Пригадалися слова Людмили Іванівни, сказані давно-давно, коли ми поверталися з роботи і коли ветеранів було ще так багато серед нас:
-А настане ж час, коли на землі не залишиться жодного фронтовика…
Сказала з якимось глибоким смутком, з душевним болем. Бо вона тоді уже, напевне, збагнула – раніше за багатьох з нас, - що то за люди – фронтовики, яких вона обожнювала. Покоління, якого до того не було і якого вже не буде…
І я пригадала першого фронтовика, з яким звела мене доля на зорі далекої і нелегкої юності, коли закінчила семирічку на рідній Дніпропетровщині і не знала, що далі робити. Хотілось вчитись, але ж… Батько загинув, мама одна, а нас у неї двоє: брат і я. Годі було й мріяти. Як і в багатьох таких, як я, була одна дорога: ремісниче училище чи школа фабрично-заводського навчання, де одягали й годували…
Мені поталанило: потрапила до елітного, можна сказати, поліграфічного училища. Тоді такі були лише в Дніпропетровську та у Львові, і вони забезпечували кадрами друкарні по всій Україні. Директором нашого, Дніпропетровського училища був Петро Іванович Сіятов – колишній фронтовик, кадровий військовий. Говорили, у війну він втратив дітей і дружину, тож училище для нього було рідним домом, а ми усі, десь 300 учнів, можна сказати, його діти. Він особисто приймав кожного, і ми з мамою були в нього двічі. Вперше, в 1955 році, одразу після закінчення семирічки. Він брав лише сиріт і напівсиріт. З хорошими оцінками і щоб виповнилося 15 років, аби по закінченні училища були повнолітніми робітниками. Мені ж тоді було чотирнадцять, тож довелося чекати цілий рік. А три роки, проведені в училищі, були чи не найкращими.
Директор першим зустрічав нас в училищі вже о сьомій ранку, на лінійці, першим дізнавався, хто не прийшов і причину відсутності. Гуртожитку в училищі не було, мешкали ми по квартирах, хто де, але на лінійку не запізнювались. І за три роки навчання я не пам’ятаю випадку серйозного порушення дисципліни.
Снідав і обідав Петро Іванович теж разом з нами, і ми всі були у нього весь час на очах. У четвер був банний день, і десь о шостій годині ми всі строєм ішли до міської лазні, аби встигнути помитись, доки вона відкриється для інших відвідувачів. На всіх заходах – спортивних змаганнях, оглядах художньої самодіяльності тощо директор був з нами.
В училищі були чудові майстри виробничого навчання, викладачі, але взірцем для нас був він – директор Петро Іванович Сіятов.
Згадалось, як вперше приїхала до Слов’янська. Чуже місто, ні друзів, ні знайомих. На роботу пішла одразу разом зі своїми нехитрими пожитками. А от повертатись було нікуди. Директор друкарні пообіцяла вирішити проблему з житлом, але ж це робиться не одразу. І мене запросила до себе Олександра Григорівна Кабакова – складачка нашого цеху. Жила вона в невеликій кімнаті з пічним опаленням в одноповерховій комуналці в районі вулиці Колонтаївської. Іншому б і на думку не спало за таких умов запрошувати когось до себе. Або ж подумав би: можна б прихистити людину, так куди ж? А вона запросила, не вагаючись. І ми протягом кількох місяців спали з нею на одному ліжку, харчувалися разом, вирішували побутові проблеми. Разом платили за ту комуналку і більше вона не взяла з мене й копійки. А як випадала негода, Олександра Григорівна розповідала мені про те, як відступала разом з нашими військами із Слов’янська, як перев’язувала і виносила на собі з поля бою поранених бійців і як сама була поранена. Війна знівечила її життя, то ж не мала ні дітей, ні родичів.
У 1965 році в редакції газети «Комуніст» (тепер «Вісті»), куди мене запросили на роботу, серед творчих працівників більше половини були колишні фронтовики. Відомі і шановані на Слов’янщині люди. Василь Федорович Борщов ще до війни був фотокореспондентом газети, сюди ж повернувся і після. Служив він в авіації, мав нагороди чи ні – не пам’ятаю. А от Федір Порфирович Пшеничний був удостоєний за бойові заслуги ордена Червоної Зірки. Працював він завідуючим сільськогосподарським відділом, знав села і господарства району як свої п’ять пальців. Більше сорока років життя присвятив журналістиці. Член Спілки журналістів з 1958 року – майже з дня її заснування.
Орденом Червоної Зірки була нагороджена в роки війни і Євдокія Степанівна Чернявська. Друкарка, рівних якій важко знайти. Строчила на своїй машинці, як з кулемета. Наша перша читачка і критик, шанована всіма Степанівна…
Довго-довго, півстоліття шукала нагорода свого героя – заступника редактора Георгія Миколайовича Дублю. Він знав, що його представили до нагороди, але наприкінці війни, 30 квітня 1945 року, у Чехословаччині був тяжко поранений. Довго, цілий рік лікувався в госпіталях у Кракові, в Середній Азії, в Макіївці. Повернувся інвалідом, пересуватись міг тільки на милицях, і зовсім сивим у свої 24 роки. Рана його не загоювалася, перетворилася на трофічну виразку і мучила його все життя. Проте, він зміг знову повернутися до улюбленої справи – журналістики. Уже одружений, з двома дітьми і дружиною поїхав до Києва на навчання, здобув журналістську освіту. Працював у Слов’янську редактором, заступником редактора. Орден Слави третього ступеня йому вручили під час святкування п’ятдесятиріччя Перемоги.
Керував газетою тоді теж колишній фронтовик – Яків Власович Моієнко, нагороджений медаллю «За бойові заслуги» та іншими. Людина невичерпної енергії, він зумів спорудити нове приміщення для редакції навіть за умов, коли зведення адміністративних будівель було заборонено. Газета мала і (хвалити Бога) має великий авторитет у читачів, знана в області і в країні, нагороджена Грамотою Президії Верховної Ради України, була переможцем і лауреатом багатьох обласних, республіканських і всесоюзних конкурсів, зокрема – на висвітлення питань військово-патріотичної роботи.
Ця тема була провідною на сторінках газети. І серед героїв наших публікацій, наших численних друзів і помічників найбільше було фронтовиків. Як на роботу приходив до редакції працівник військкомату Іван Романович Матвєєв. До свого начальника, як жартома називав Л.І Баландіну. Вони разом готували сторінку «Подвигу». Разом були удостоєні Почесного Знаку ЦК Всесоюзного товариства сприяння армії, авіації і флоту СРСР, а газета - Почесної грамоти цього Всесоюзного оборонного товариства.
Учасник бойових дій за Голу Долину, тодішній директор Слов’яногірської середньої школи Іван Микитович Овчаренко теж не минав нагоди зайти до редакції зі своїми краєзнавчими та історичними матеріалами або й просто привітатись. Учні Слов’яногірської школи разом з учителем історії Василем Івановичем Долею пройшли бойовими шляхами рідного Придінців’я, відкрили немало імен героїв цих боїв, знайшли рідних і близьких загиблих. Велику роботу в цьому напрямку вели й слідопити-пошуковці Слов’янських п’ятої та дванадцятої шкіл. Їхні керівники початково-військової підготовки бойовій льотчик Микола Петрович Корнілич та моряк – капітан першого рангу Василь Семенович Бєляков були нашими щирими друзями. Як і колишні фронтовики Василь Іванович Бондаренко, Василь Васильович Рибців, Олександр Дмитрович Могутов, Микола Микитович Дем’янов та багато, багато інших.
А сьогодні в рідному мені колективі вже немає не тільки фронтовиків, а й колишніх учнів – дітей війни… Як і раніше, урочисто відзначається День Перемоги, День визволення Слов’янщини. Та з кожним роком все менше і менше серед нас і переможців, і визволителів. Тих, хто дивився смерті в очі, хто знає ціну життя і дружби, яка вимірювалася не товщиною гаманця. Для кого обов’язок був понад усе.

Галина ЖЕВЖИК, член Національної Спілки журналістів України
http://visti.dn.ua/article/966
Размещенные мною на форуме материалы не преследуют целей пропаганды тоталитарных режимов, а используются исключительно лишь для реконструкции исторических событий, проведения научных исследований либо являются объектами антикварной торговли.

slc
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 19187
Зарегистрирован:
Пн янв 19, 2009 12:05
Откуда: Краматорск

Re: История славянских СМИ

Сообщение slc » Чт май 16, 2013 17:04

ИРТК «ТОР»: быть или не быть
16-05-2013
Изображение
В 1990-е годы ИРТК «ТОР» большинство славянцев считали флагманом гласности и демократии

На текущей неделе появилась информация о том, что славянскую телерадиокомпанию «ТОР» собираются ликвидировать. За комментариями мы обратились к дирекции предприятия.
Четкого ответа на вопрос, какая судьба ожидает телекомпанию и ее трудовой коллектив, в редакции канала не прозвучало. Как заверил генеральный директор ИРТК «ТОР» Валерий Чалый, на сегодняшний день ответа на этот вопрос нет и у него. Известно лишь, что в четверг, 16 мая, ожидается приезд из Киева представителей медиахолдинга «1+1», в состав которого входит «ТОР». Столичные учредители собираются изучить на месте положение дел, после чего и будет приниматься окончательное решение: ликвидировать канал или оставить его в урезанном виде.

Отметим, что ИРТК «ТОР» - один из первых независимых телеканалов Украины, созданный сразу после распада СССР. Местной аудитории канала, безусловно, запомнились острые авторские программы 90-х годов. Последние годы ИРТК «ТОР», отказавшись от собственного новостного блока, сосредоточилась на выпуске рекламной видеопродукции и ретрансляции «смежников» - телеканала «2+2».

Павел Коротенко
http://tvplus.dn.ua/pg/news/8/full/id=10461;
Размещенные мною на форуме материалы не преследуют целей пропаганды тоталитарных режимов, а используются исключительно лишь для реконструкции исторических событий, проведения научных исследований либо являются объектами антикварной торговли.

slc
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 19187
Зарегистрирован:
Пн янв 19, 2009 12:05
Откуда: Краматорск

Re: История славянских СМИ

Сообщение slc » Сб май 18, 2013 11:54

В советское время в Славянске выходило шесть газет
05-06-2008
Изображение
Виктория Ларионова и Николай Зюзин в 1984 году во время празднования 25-летия многотиражной газеты «Славянский керамик». Фото из архива В. Ларионовой

По количеству выпускаемых газет, вещающих радиостанций и телестудий «на душу населения» сегодня Славянск можно отнести к самым информированным городам страны. Впрочем, и в советские времена собственными средствами массовой информации город был не обделен.
До начала 90-х годов прошлого века в Славянске было шесть газет. В их числе – газета «Комуніст», которая освещала жизнь города и района и по праву считалась самым старым славянским изданием, так как выходила с сентября 1917 года. Кроме того, на предприятиях города выпускали многотиражные газеты. Наиболее старой из них была многотиражка содового комбината (позже производственное объединение «Химпром») «Знамя труда». Эта газета выходила с 1929 года. С 1957 года на арматурно-изоляторном заводе начали выпускать многотиражку «Арматурщик», с 1959 года на керамическом комбинате - «Славянский керамик», с 1967 года на Славянской ГРЭС - «Ленинское слово», с 1970 года на заводе «Славтяжмаш» - «За комуністичну працю».

В 90-е годы, когда КПСС попала в «черные списки», многотиражные газеты «Ленинское слово» и «За комуністичну працю» были соответственно переименованы в «Энергию» и «Заводський вісник». Заводские газеты, за исключением «Энергии», прекратили свое существование в те же 90-е годы. Предприятия, финансировавшие выпуск многотиражек, а также выпуск радиопередач, уже не в состоянии были это делать.

Газета «Энергия» на СлавТЭС (город Николаевка) продолжает выходить и сегодня. Как рассказала редактор «Энергии» Вера Малова, тираж газеты, по сравнению с тогдашним, возрос в два раза. Она является самой читаемой газетой из тех, которые выпускают предприятия отрасли.

Интересно название «многотиражная» газета. На самом деле тиражом заводские газеты особо не отличались. В Славянске они выходили в количестве приблизительно около одной тысячи экземпляров, один раз в неделю и представляли собой двухполосный «боевой листок». Изначальное название «многотиражная» было принято для того, чтобы отличить печатное издание от стенной газеты, которая в годы СССР была неизменным атрибутом трудовых коллективов. Стоило понимать, что «многотиражная газета» – все равно, что стенная, но – много раз растиражированная.

В советские времена все СМИ неизменно базировались на марксистско-ленинской основе, и, в соответствии с положением о партийности печати, на 99,9% должны были делаться руками рабкоров. Но понятно, все газеты, в том числе и многотиражные, выпускали профессиональные журналисты, привлекая к этому делу внештатный актив.

Среди газетных активистов встречалось очень много по-настоящему талантливых людей (оставалось только удивляться, почему они не пошли в профессионалы), для которых газета была, если можно так сказать, вторым делом их жизни.

Накануне Дня журналистики в редакцию газеты «ТВ плюс» зашла Виктория Ларионова, в свое время работавшая на Славянском керамическом комбинате начальником отдела технической информации и сотрудничавшая с многотиражной газетой «Славянский керамик» со дня ее основания. Виктория Георгиевна поделилась воспоминаниями о людях, с которыми ей пришлось работать. Один из них – Николай Иванович Зюзин, ответственный секретарь газеты «Славянский керамик».

Виктория Георгиевна рассказала, что журналистскую деятельность Николай Зюзин начал в одной из шахтерских многотиражек, затем трудился в городской газете «Макеевский рабочий». В 1936 году стал корреспондентом газеты «Комсомолец Донбасса», и через пять лет уже был редактором этого областного молодежного издания. В годы войны подполковник Зюзин работал военкором, а затем редактором одной из армейских газет.

Мыслящему, порядочному человеку работалось непросто. В советские годы было не принято рассказывать случаи, компроментирующие строй, но однажды Николай Иванович все же поделился: как-то в газете, которую он редактировал, ни в одной публикации не упомянули Сталина. Цензор это заметил, редактора вызвали «на ковер» и предупредили: если такое еще повторится, в газете ему не быть...

В «Славянском керамике» Николай Зюзин проработал 7 лет, и все, кто соприкасался с этим журналистом, учились у него мастерству, умению видеть необычное даже в обыденных вещах.

Как рассказывает Виктория Ларионова, затем семья Николая Ивановича уехала в Гродно, где он также сотрудничал с газетой. В пожилом возрасте Зюзины снова возвратились в Славянск, здесь ветеран журналистики провел последние дни своей жизни. Сведения о Николае Ивановиче Зюзине, его фотография размещены в 7-м томе Книги памяти Украины (Донецкая область).

Виктория Георгиевна в шутку считает, что жизненные обстоятельства свели ее в свое время с газетой не случайно: она родилась 5 мая, а в СССР это был профессиональный праздник работников печати. В этом году Виктории Ларионовой исполнилось 80 лет. Она родилась в тот год, когда ее наставник Николай Зюзин начал свою журналистскую деятельность.

Татьяна Богомаз
http://tvplus.dn.ua/pg/news/6/full/id=2886
Размещенные мною на форуме материалы не преследуют целей пропаганды тоталитарных режимов, а используются исключительно лишь для реконструкции исторических событий, проведения научных исследований либо являются объектами антикварной торговли.

Аватара пользователя
supergrey
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2574
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:03
Откуда: Славянск

Re: История славянских СМИ

Сообщение supergrey » Чт май 23, 2013 20:07

slc писал(а):"Сезонный листок Славянских минеральных вод. Популярно-бальнеологическая газета"
1889—1916
http://medarticle.moslek.ru/articles/24531.htm


Сезонный листок Славянских минеральных вод.
Популярно-бальнеологическая газета.
Славянск (Харьковск. губ). 1901 — 1916.
Первый год изд. 1889
Редакторы:
1901 — 1902 А. X. Кузнецов, заслуж. проф.;
1903—1906 С. И. Залесский;
1907—1910 А. X. Кузнецов, заслуж. проф.;
1910 Л. В. Фолькман, врач;
1911—1913 С. В. Коршун, проф.;
1914—1915 В. Н. Коссовский, д-р мед.;
1916 С. В. Коршун, проф.
Изд. Управление Славянских минеральных вод.
34 см. (высота), 4—20 с; с 1905 пагин. годичн., 46—118 с.

1901 № 1 (14-V) —№ 15 (22- VIII)
1902 № 1-2 (2- VII) — № 15 (25- VIII)
1903 № 1 (25- V)—№ 13-14 (24- VIII)
1904—1905 по 15 номеров в год
1906 № 1 (21-V) —№11 (3-IХ)
1907 № 1 (17-VI)—№ 11 (31-VIII)
1908 № 1 (25-V)—№ 13 (28-VIII)
1909 № 1 (14-V)—№ 13-14 (25-VIII)
1910—1911 по 14 номеров в год
1912 № 1 (20-V)—№ 12 (21-VIII)
1913 № 1 (14-V)—№ 10 (25-VIII)
1914 № 1 (18-V)—№ 11 (27-VIII)
1915 № 1 (7-VI) — № 9 (25-IХ)
1916 № 1 (12-VI)—№ 5 (7-VIII).
Указ. содерж.: за 1901 —1906 годовые указатели в последнем номере соотв. года.

БИБЛИОГРАФИЯ ПЕРИОДИЧЕСКИХ ИЗДАНИЙ Р О С С И И 1901—1916
Т. 3 , Л: 1960, с.187
Последний раз редактировалось supergrey Чт май 23, 2013 20:15, всего редактировалось 2 раз(а).

Аватара пользователя
supergrey
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2574
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:03
Откуда: Славянск

Re: История славянских СМИ

Сообщение supergrey » Чт май 23, 2013 20:14

В 1911-1912 роках Слов'янськ видавав "Северо-Донецкий край", газету літературну та політичну, її редактором був МІШОН.


Северо-Донецкий край.
С № 10 подзаг. — Политическая, общественная и литературная газета.
Славянск (Харьковской губ)
1911 — 1912.
Ежедн.
Ред.-изд. А. М. Мишон.
43—57 см., 2 с.
1911 № 1 (3-IХ) — № 34 (16-Х)
1912 № 35 (12-II) — последний № 65 (5-VII).

БИБЛИОГРАФИЯ ПЕРИОДИЧЕСКИХ ИЗДАНИЙ Р О С С И И 1901—1916
Т. 3 , Л: 1960, с.179

Аватара пользователя
supergrey
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2574
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:03
Откуда: Славянск

Re: История славянских СМИ

Сообщение supergrey » Пт май 24, 2013 22:33

«Сезонный листокъ Славянскихъ минеральныхъ водъ». Газета подценз., выходитъ во время лѣчебного сезона, съ 1-го мая по 1-е сентября, одінъ разъ въ недѣлю, съ выпуском, по мѣрѣ надобности, прибавленій. Изданіе управленія Славянскихъ минеральныхъ водъ. Цѣна съ доставкою за весь сезонъ 3 р., за один мѣсяцъ 1 р. Разрѣш. 22-го апрѣля 1889 г. (Славянскъ. Харьков. Губ)

Алфавитный список периодических изданий Российской Империи (за исключением Финляндии). – СПб. 1899, с.32

Аватара пользователя
supergrey
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2574
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:03
Откуда: Славянск

Re: История славянских СМИ

Сообщение supergrey » Пт май 24, 2013 22:45

Сезонный Листокъ Славянскихъ Минеральныхъ водъ. Популярно-бальнеологическая газета. 1889-1894 - прод. Славянскъ. Въ теченіе лечебного сезона. 4°. - Издатель-редакторъ В.Т. Скрыльниковъ.
Вышли: въ 1889 г. №№1-27; в 1890 г. №№1-25; в 1891 г. №№1-6; в 1892 г. №№1-6; в 1893 г. №1; в 1894 г. №№1-11

Н.М. Лисовский Библиография русской периодической печати 1703-1900 гг. (Материалы для истории русской журналистики). Петроград, 1915
I Хронологический список русских периодических 1703-1894 гг
с.522

Аватара пользователя
supergrey
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2574
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:03
Откуда: Славянск

Re: История славянских СМИ

Сообщение supergrey » Пт май 24, 2013 22:54

Сезонный Листокъ Славянскихъ Минеральныхъ водъ. - 1895-1900 - прод. Славянскъ. Съ 1896 г.издание управления Славянскихъ Минеральныхъ водъ. - Редакторы: С.Д Костюринъ (съ 1896) и А.Х.Кузнецовъ (съ 1898 г)

Н.М. Лисовский Библиография русской периодической печати 1703-1900 гг. (Материалы для истории русской журналистики). Петроград, 1915
Iа Хронологический список русских периодических 1895-1900 гг
с.745

Пред.След.

Вернуться в Слов’янський міськрайонний осередок

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 2