* МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА    Мы в facebook,
присоединяйся!      Сайт 
газеты

Тези доповіді на краєзнавчу конференцію жовтень 2010

Модераторы: slc, Краевед

Гайворонский Петр
Новичок
Новичок
 
Сообщения: 2
Зарегистрирован:
Чт янв 20, 2011 16:00

Тези доповіді на краєзнавчу конференцію жовтень 2010

Сообщение Гайворонский Петр » Чт янв 20, 2011 16:17

Тези доповіді
З ІСТОРІЇ НАДАННЯ РОБІТНИЧИМ СЕЛИЩАМ ДОНЕЧЧИНИ МІСЬКОГО СТАТУСУ НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
Петро Євгенович Гайворонський,
викладач історії та права
Красноармійського НВК,
почесний член Всеукраїнської
спілки краєзнавців
Швидке розростання пристанційних та нових промислових селищ на Донеччині викликало низку проблем соціально-економічного, організаційного, правового, культурно-освітнього та санітарно-епідеміологічного характеру. Серед засобів рішення цих проблем виникла ініціатива про надання новим промисловим і транспортним центрам міського статусу. Вперше ця ініціатива публічно прозвучала на земських повітових зборах у вересні 1897 року. Серед робітничих селищ, яким пропонували надати статус міста значилися селища Юзово, Гришине, Дружківка, Мар`їно, Дебальцево, Костянтинівка, Щербинівка, Микитівка.
Порушене в Бахмуті клопотання про надання робітничим селищам статусу міст викликало зацікавлення в Катеринославі і Санкт-Петербурзі. Але позитивного вирішення цього питання в 1897 році не було, що пояснюється традиційним консерватизмом, що панував у правлячих колах Російської імперії. Крім того, на той час процес урбанізації тільки розпочинався і був не вивченим. Не було з’ясовано, наскільки стабільним і стійким буде приріст населення в робітничих селищах, отже, були сумніви: чи не почнеться зворотній процес і відтік населення назад у села. Таким чином, перша спроба отримати міський статус закінчилася для селищ безрезультатно.
Розвиток вугільної промисловості на початку XX століття зумовив виникнення й зростання шахтарських селищ. Виросло значення й тих населених пунктів, які виникли й існували раніше, незалежно від роз¬робки та видобутку вугілля, але мали значення для розвитку кам’яновугільної промисловості. У 1907-1908 роках Катеринославський губернатор О.М. Клингенберг знову порушує питання про надання цим сели¬щам статусу міста. У грудні 1907 року він пропонує надати міського статусу зі спрощеним міським управлінням дев’яти селищами Катеринославської губернії, в тому числі Гришино, Юзівку, Дебальцеве, Єнакієве, Горлівку, про що направив Міністру Внутрішніх справ Російської імперії відповідну доповідну записку. Але раптова смерть губернатора від інфекційного захворювання, яким він заразився під час відвідання тифозних бараків, знову відклала розгляд питання на майбутнє.
Наступник О.М.Клингенберга, Катеринославський губернатор В.В.Якунін, звернувся 18 березня 1911 року до Міністра внутрішніх справ з доповідною запискою, в якій наголошував на необхідності ввес¬ти в дев’яти робітничих селищах губернії міське спрощене управління, перетворивши їх у міста: с. Юзівка, Бахмутського повіту з населенням 40918 мешканців; с. Амур-Нижньодніпровськ, Новомосковського повіту – 45000 мешканців; с. Каменське, Катеринославського повіту 23601 мешканець; 4 селища, розташованих при Петровських заводах, Бахмутського повіту, а саме: с.с. Єнакіївський, Єкатерининський, Олександро-Полонський і Голубовський – 10016 мешканців; селище при станції Синельникове, Південної залізниці Павлоградського повіту – 11000 мешканців; селище при станції Лозова, Південна залізниця, Павлоградського повіту 10000 мешканців; с. Яковлевський, при станції Дружківка, Катерининська залізниця, Бахмітського повіту - 6000 мешканців; с. Гришинський, при станції Гришино, Катерининська залізниця, Бахмутського повіту - 5076 мешканців; с. Дебальцеве-Мазаракія, при станції Дебальцеве, Катерининська залізниця, Бахмутського повіту – 3021 мешканець
Це звернення було зроблене після відвідання губернатором Донбасу, зокрема, найбільшого заводського селища краю Юзівки. Значну частину цього документа він присвячує саме цьому селищу. Він, як людина аналітичного складу розуму, визначив, що усі соціальні, економічні, культурно-освітні виразки, які він спостерігав у Юзівці, притаманні в тій чи іншій мірі і решті робітничим селищам краю.
А проблема була стара, як сам світ, і одночасно сучасна. Залізнична дільниця належала управлінню залізниці, завод - власнику, а робітничі селища, які при них виникали були складовою села, на землях громади якого вони виникали. Селяни турбувалися про долю свого села в першу чергу, а про потреби робітничих селищ вирішували за остаточним принципом. (У майбутньому в аналогічній ситуації опинилися так звані «неперспективні села».) Все це породжувало безгосподарність, злидні та антисанітарію. Ситуацію можна було б виправити, надавши робітничим селищам самостійного статусу. Це добре розуміли й посланці Бахмутських земських зборів і тогочасні Катеринославські губернатори. Але справа й у 1911 році не зрушила з місця.
Численні принесла в країну лютнева революція 1917 року. 5 червня 1917 року Тимчасовий уряд приймає постанову «Про перетворення 41 сільського пункту в міста з введенням в них Міського Положення». В цій Постанові говориться: «Тимчасовий Уряд журналом від 3 червня 1917 року постановив:
І. Перетворити перелічені в цьому списку поселення в міста, з тим: а) щоб землі, що знаходяться в межах утворених міст, залишалися повною власністю осіб і установ, що раніше придбали їх на законних підставах, і б) щоб особи сільського стану, що проживають у цих містах, і не побажали причислятися до міського стану, зберегли усі права, якими вони користувалися до перетворення поселень у міста.
ІІ. Присвоїти перетвореним у міста поселенням найменування, що вказані в тому ж (вітд.1) списку.
ІІІ. Увести в утворених, перелічених у згаданому І відділі списку містах Положення про Громадське Управління Міст (Звід Законів, т. ІІ, видання, 1915 року), надати можливість провести у цих містах вибори гласних у кількості, вказаній у тому ж списку.
ІV. Надати можливість Міністру Внутрішніх Справ:
а) установити порядок введення в дію Положення про громадське управління міст в новоутворених містах (вітд. ІІІ)
б) потурбуватися складанням для цих міст, після зв’язку з відповідними відомствами, проектів окружних меж і затвердженням їх у порядку, рекомендованому межовими законами, а також якнайшвидшим складанням для утворених міст планів, і
в) слідом за утворенням міст підвергнути всебічному обговоренню питання про їх земельному облаштуванню.
Оригінал журналу підписаний: Міністром-Головою, Міністрами і Державним Контролером і скріплений Помічником Управляючого Справами Тимчасового Уряд».
З 41 новоутвореного міста 9 розташовувалося в Катеринославській губернії: Кам’янський, Амур-Нижньодніпровськ, Лозова,, Синельникове, Юзівка, Яковлевський, Дебальцеве, Єнакієве та Гришине. Робітничі селища нарешті отримали міський статус. П’ять з них розташовані на території сучасної Донецької області, три – у Дніпропетровській і одне – у Харківській. Надання міського статусу не було простою формальністю й не залишилося лише на папері, як вважають деякі історики. У серпні 1917 року пройшли вибори міських голів та депутатів міських дум. Міста стали не лише промисловими, але й політичними та культурними центрами.
По різному склалася подальша історія міст. Юзівка, перейменована у 1924 році у Сталіно безперервно зберігає цей статус до наших днів. Гришине (Красноармійськ), Єнакієво, Дебальцеве тимчасово втратили міський статус на початку двадцятих років, відновивши його лише в 1938 році, а Яковлєвський у той самий час втратив його назавжди.

Література і джерела

1. РДІА (СПб) Ф.37 оп.75, д.525, л.19
2. РДІА (СПб) Ф.1288, оп. 5, д. 40б.
3. ДАДО, ф.18, оп.1, д.9, л. 21
4. Борьба за Октябрь на Артёмовщине – Харьков, 1929, с. 237
5. Гайворонський П. Вугільні підприємства Красноарміська – Макіївка: «Поліпрес», 2006, с.15-16
6. Гайворонський П. Історія міського статусу Красноармійська – Донецьк: «Каштан», 2009, 60с.
7. История административно-территориального деления Донецкой области 1919-2000: Сборник указов и постановлений Временного Правительства. Выпуск 2, Часть І – Пг.,1918, с.484-486
8. Історія міст і сіл української РСР: Донецька область – К.: Інститут історії Академії наук УРСР, 1970, с.463
9. Красноармейский район: Люди, история, факты. (Авторы составители В.Стёпкин, П.Гайворонский, Н.Яцюк), – Донецк: «Апекс», 2003, с. 42
10. Материалы по истории революционных событий 1905 года в Артемовском округе. – Артемовск, 1925, с. 28
11. Олейников М.Я. Красноармейск: Историко-краеведческий очерк – Донецк: «Донбасс», 1974, с.14
12. Отчёт Бахмутской уездной управы за 1912 год. – Бахмут: Издательство Т-ва П.Вальдштейн и С-н, 1912, с.с. 104-105
13. «Русскія Ведомости», 1897, 21 ноября
14. Сборник документов и материалов – Донецк: «Донеччина», 2001, с. 216
15. Фабрики и заводы Екатеринославской губернии. Справочная книга. – Екатеринослав, 1902, с. 180-209

kornienko
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 343
Зарегистрирован:
Ср мар 30, 2011 13:03

Re: Тези доповіді на краєзнавчу конференцію жовтень 2010

Сообщение kornienko » Вт мар 06, 2012 20:42

Дякую за цінну інформацію. Якщо можливо проясніть будь ласка проблему з наданням Костянтинівці статусу міста. З архівних знахідок слідує, що в серпні 1917 р. Костянтинівський тимчасовий громадський комітет в очікуванні відповіді від Тим. Час. Уряду стосовно виділення в міську одиницю не надавав списки своїх представників в Повітове Земство. В кінці серпня початку вересня Гром. комітет склав свої повноваження, а на його місце мешканці об’єднані біля Дмитрієвки обирають Думу. Обрання Костянтинівської Думи і її робота зафіксовано в ряді джерел. В той час Костянтинівці нараховувалось 10000 робітників 30 промислових підприємств в окрузі. Наразі постає спірна теза – отримала чи не отримала Костянтинівка статут міста?
Під час української доби на Донеччині влітку 1918р комендант Костянтинівки осавул Значковий скріплював свої папери печаткою на лімбі якої написано – «Комендант м. Константиновки». В центрі печаті тризуб і буква «Д».
Хотілося б почути ваші коментарі.

Светлана
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2306
Зарегистрирован:
Сб янв 08, 2011 15:47

Re: Тези доповіді на краєзнавчу конференцію жовтень 2010

Сообщение Светлана » Вт мар 06, 2012 21:22

Действительно хороший материал, из него я узнала много полезного по Дружковке, в частности, по поселку Яковлевскому. Спасибо, уважаемый Гайворонский Петр!

kornienko
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 343
Зарегистрирован:
Ср мар 30, 2011 13:03

Re: Тези доповіді на краєзнавчу конференцію жовтень 2010

Сообщение kornienko » Пт мар 09, 2012 13:31

В газетному варіанті є стаття Евгенія Коваля «Многомерний город без … паспорта» де він пише: - Временное правительство которое якоби то ли в мае, то ли в в юне 1917 г присвоело Юзовке сей вожделенний статус . Однако соответствующий документ ( журнал заседаний правительства ) в оригинале не сохранился . Ето дает скептикам основание предполагать, что и соответствующее решение не било прийнято. Поетому Донецк представляет собой редчайший в своїм роде город – город без паспорта.»


Вернуться в Красноармійський міськрайонний осередок

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1