* МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА    Мы в facebook,
присоединяйся!      Сайт 
газеты

Листопад 1917 р. в Костянтинівці.

Модераторы: slc, Краевед

kornienko
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 347
Зарегистрирован:
Ср мар 30, 2011 13:03

Листопад 1917 р. в Костянтинівці.

Сообщение kornienko » Вт май 08, 2012 18:59

Осінній листопад не став на заваді продовженню гри в демократію і самоуправління. В цьому місяці на Костянтинівській землі відбувається друга нарада скловидувальників півдня Російської республіки.
7 листопада відбувся Підрайонний з'їзд заводських комітетів. В одній з постановчих частин, з'їзд вирішив звернутися з проханням негайно скликати районний з'їзд заводських комітетів, профспілок металістів та вуглекопів, у зв'язку з закриття заводів в Донецькому басейні.
Врожайний на всілякі виборчі кампанії 1917 рік і, в останні два місяці, побавить місцевий Костянтинівський електорат. На листопад припадають чергові, треті вибори до Костянтинівської Ради робітничо-солдатських та селянських депутатів. Згідно з раніше укладеними угодами, в виборчому процесі беруть участь партії та їх блоки. Голосування відбувалися на підприємствах, безпосередньо в цехах і виробничих приміщеннях. Модус представництва - один депутат від 100
виборців. На той час в Костянтинівській окрузі нараховувалося 10000 робітників і 100 відпускних і хворих солдат. Слід зауважити. що, як і в двох попередніх місцевих виборах, більшовики не беруть участі або через відсутність таких, або з "нерішучості", певно страху.
Уважний читач, переглядаючи все написане за радянських часів про перебіг подій в 1917 році, щодо Костянтинівки, не зможе знайти, бодай, одне прізвище депутата місцевих Рад, який би належав партії більшовиків.
Більш того, як визнають компартійні пошуковці, не вдалося знайти хоча б одне прізвище члена РСДРП(б), мешканця Костянтинівки, на початку 1917 року.
Щоби остаточно переконати недовірливого читача, варто процитувати місцевого компартійця, автора та співавтора численних історичних книг, Донцова: "Борьба с меньшевиками и эсерами в городе еще больше обострилась и после Октябрьской революции. В Константиновке некоторое время продолжала существовать эсеро-меньшевистская Дума, а Совет рабочих
депутатов был наводнен националистическими элементами. В середине ноября 1917 года, по настоянию большевиков, были проведены перевыборы Советов, которые закончились в декабре. Однако и в этих Советах большевики не имели большинства."
Добре сказано. І все ж, треба пам'ятати, протягуючи через всі історичні публікації, десяток прізвищ своїх прихильників по Костянтинівських робітничих поселеннях та сіл, в жодному разі,
компартійні пропагандисти не згадають про їх належність до будь-яких структур місцевого самоуправління, інженерно-технічного персоналу заводів, вчителів, лікарів тощо.
Та є й костянтинівські особливості в передачи і трактуванні заполітизованими істориками розповідок про "вагомий і суттєвий" внесок в справу революції. Однією з таких розповідок, явно шитою білими нитками, є справа обрання більшовика А.Якусевича начальником (вірніше
комісаром) місцевої міліції, чи то після других, чи третіх виборів до місцевих Рад 1917 року.
Не вдалося і вже не вдасться, як радянським, так і пострадянським історикам, знайти жодного протоколу будь-яких з'їздів, зборів республіканського, регіонального, підрайонного, міського, сільського, селищного, партійного, профспілкового, де б згадувалося прізвище
Костянтинівського більшовика. Щоби якось затулити чорну діру в своїй біографії, компартійна пропаганда, через відсутність доказів, використовує банальні слова і літературні штампи, на зразок: "Большевики всегда шли впереди, им доверяли, они организовывали митинги,
демонстрации, забастовки и т.д." Крім загальних авторських слів, фальшувальники історії часто вдаються до пізніших в часі свідчень, споминів реальних осіб, що записувалися під контролем НКВС-КДБ.
Взявши до уваги реалії радянської доби, слід замислитися над тим, а чи могло таке трапитися, щоби есеро-меншовицька, націоналістична місцева Рада робітничо-солдатських депутатів обрала комісаром міліції голову комітету бунтівної партії пляшкового заводу А.Якусевича й довірила йому збройний загін народних охоронців? Для ясності слід нагадати, що при
демократичній владі народна міліція була під контролем місцевих Рад. В цьому випадку могла скластися реальна загроза захоплення місцевого складу зброї, яку раніше привезли з Москви соціал-демократ Н.Фролов і Н.Ференс. Не на користь самозваного комісара міліції А.Якусевича свідчать, знайдені в архіві, протоколи Дружківської робітничо-солдатської Ради, де чітко сказано, що Костянтинівська антибільшовицька Рада, Дума протрималася до 3 березня 1918 року і впала
під тиском червоногвардійських багнетів латиського полку, прибулого з Росії
Один з показових прикладів "споминів" з архівного сховища: "В ноябре, по настоянию большевиков были назначены перевыборы Советов, которые и были проведены в декабре, но и после перевыборов соотношение партий было таково, что ни большевики, ни украинские партии не имели в Совете большинства. Председателем исполкома (Константиновки) избрали социал-демократа."
Віримо, що допитливі краяни відділять зерна від полови, чим, неодмінно, наблизяться до неспростовної істини, що протягом 1917 року міські симпатики ідей всесвітньої пролетарської революції не мали жодного впливу на перебіг подій, а українські партії, рухи входили до складу міського самоуправління.
Вже в першій десятирічці, радянські ідеологи роблять перші спроби фальшування історії на користь місцевого пробільшовицького руху.
Черговий приклад "вагомого" внеску в Ленінську "кишеню" демонструє, в січні 1927 року журнал "Забой" статтею Решетнікова під заголовком "Из революционного прошлого Донбасса": "...Здесь Копылов-Вяз, заявивший в своем очерке, что бутылочники проспали революцию - не прав. На станции Константиновка дважды был перебит отряд белогвардейцев, а начальника гарнизона, бывшего пристава, Зелинского изрубили на куски."
В наведеному прикладі Решетніков додає і свою хвилю до пролетарської течії в літературі 20-х років минулого століття.
Вчасно відчувши подих масового психозу, ініційований Ленінським індуктором, наприкінці року, управитель Костянтинівськими заводами Гомон залишає район Донеччини і емігрує закордон. Інші, менш далекоглядні, промисловці, особливо з числа колоністів, в вирі громадянської війни, внаслідок експропріацій, втратять не тільки своє майно, а й життя, як це трапилося з власником хімічного заводу.

Вибори до Всеросійських Установчих зборів.
Широко масштабна передвиборча компанія до Всеросійських Установчих Зборів добігала кінця.На пост імперському просторі вибори на багатопартійній основі, рівного,таємного голосування планувалось провести з 6 жовтня по 12 листопада. Із 90 млн. всього загалу виборців 45 млн. прийняли участь в голосуванні. При підрахунку голосів виявилось, що 83 % електорату віддали перевагу соціалістичним партіям. 58,5 % мандатів отримали есери, 22,6% більшовики, 5% кадети, 2,6 % меншовики.
Виборчі дільниці Катеринославській губернії, найбільш промислово розвинутій, із найбільшою кількістю робітників в Україні відкрились у неділю 12 листопада (За даними І. Мазепи голова Ради міністрів Укр. Директорії) ) . Більшість голосів (відповідно рад. джерел) отримав блок українських партій УПСР – УСДРП; він провів 10 депутатів, російські есери та більшовики провели по 4 депутати. Тільки 17,9 % виборців зголосились за партійний список РСДРП(б).
І. Мазепа приводить інші результати виборів -
Із 18 мандатів українські партії отримали – 10, рос. есери – 4, більшовики – 3, Союз землевласників -1.
Як свідчить збірник статей « Борьба за Октябрь на Артьомовщине»
- В учредиловку от Дружковки в компании выборов прошла эсеровская кандидатура Головченко.
Досить оригінально зробив опис виборчих перегонів на костянтинівській землі Ковалевський в своєму нарисі «Октябрские зори» журналу «Забой» в двадцяті роки минулого століттяя.
- Близился учредиловки день. Все заборы и стенки заклеены. Голосовали. Стояли в очередях.
В Дон. обл. архіві поталанило віднайти стенограму доповіді В. Мурмілова скарбника підрайонної Ради зробленої 8. 7. 1927 р. В обговоренні доповіді брав участь і якийсь Ігнатов (ПІБ не вказано). Ігнатов, доповнюючи доповідь, заявив, що він будучи членом комісії по виборам від виконавчого комітету Костянтинівської Ради роб – сол. депутатів добре послугував більшовикам – таємно знищуючи бюлетені виборців в якому першим номером числився Родзянко (Родзянко М. В. народився в 1859 р. с. Попасном Катеринославської губерні, українець,в лютому – березні 1917р. був головою Тимчасовогокомітету Держ. Думи, підчас жовтневого повстання організатор захисту Тимчасового уряду, пізніше виїхав на Дон. октябрист).

Вернуться в Костянтинівський міськрайонний осередок

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1