* МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА    Мы в facebook,
присоединяйся!      Сайт 
газеты

Дружковка в годы Великой Отечественной войны

Модераторы: slc, Краевед, Светлана

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение Козарлюга » Ср май 09, 2012 21:51

Поблизу Торґау на Ельбі 25 квітня 1945 року з американцями зустрілися бійці 1-го Українського фронту. Йшлося не тільки про назву – там був високий відсоток солдатів-українців, мобілізованих як під час проходження цього фронту через територію УРСР, так і на території самої Німеччини – адже звільнених «остарбайтерів», здатних носити зброю, негайно забирали до піхоти. Починаючи з 16 років і допоки могли тримати в руках гвинтівку чи автомат. Адже всі можливі й неможливі мобілізаційні ресурси на той час були вичерпані, отож «ости», серед яких більшість становили українці, стали у великій пригоді. Тож цілком закономірно, що першим американським воякам простягнув руку офіцер-українець.

Хоч офіційно (реальне та офіційне за совєтських часів дуже часто було чимось істотно відмінним) першими зустрілися американський патруль під командуванням другого лейтенанта Вільяма Робертсона із радянськими розвідниками лейтенанта Олександра Сильвашка. Не українця, але білоруса, родом з-під Мінська. А за півтори години до цієї офіційної, санкціонованої командуванням і політвідділом зустрічі, відбувалася інша – стихійна, незапланована, як і має бути на війні. Йшлося теж про розвідників: з американського боку – патруль лейтенанта Бака Коцебу, недавнього студента із штату Техас, з радянського боку – група гвардійців під командуванням старшого лейтенанта Григорія Голобородька – у мирному житті слюсаря-механіка з Полтавщини, який потрапив на фронт ще 1941 року. Тоді ж військові кореспонденти зустрілися з Голобородьком та Коцебу, розпитували їх, дали свої матеріали до газет, але… Героями зустрічі на Ельбі стали інші. Чому? Чи то в біографії Григорія Голобородька був якийсь «неправильний» момент, чи не сподобалося походження лейтенанта Коцебу: серед його предків були драматург Август Коцебу, російський та німецький політик і драматург, і визначний російський мореплавець Отто Коцебу, учасник кругосвітніх подорожей і досліджень біля берегів Аляски. То чи не були батьки лейтенанта Коцебу втікачами з більшовицької Росії? Схоже, політвідділ вирішив не ризикувати, і «призначив» інших героїв зустрічі на Ельбі. Схоже, це рішення діє донині: в українському сегменті Інтернету я знайшов одну-єдину згадку про Григорія Голобородька – у Книзі пам’яті Полтавської області, випущеній наприкінці 1990-х. Як бачимо, і цей полтавчанин міцно забутий. Чи потрібні до цього ще й коментарі?

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение Козарлюга » Ср май 09, 2012 21:54

Але повернімося до штурму Рейхстагу. Офіційно прапор над ним підняли Єгоров та Кантарія; реально підняття цього прапора, як уже було сказано, – заслуга лейтенанта Олексія Береста. Проте реально одним із тих, хто першим підніс над Рейхстагом справжній прапор Перемоги був старший сержант Віктор Правоторов (він же – Провоторов у цілому ряді документів) родом з Кубані, який жив, працював і був мобілізований у Донбасі, у Макіївці. Прапор же той був не витвором політвідділів і не зберігався до останнього у штабі, як так званий «штурмовий» стяг, що його копію тепер за законом вивішують по всій Україні, – він був продуктом імпровізації розвідників, зробленим із червоного напірника перини німецького генерала. Тому якщо хтось справді хоче вивісити копію справжнього прапора Перемоги, то мусить спершу знайти велику перину і здерти з неї напірник…

Та мова не про прапор сам по собі, а про тих, хто його підняв над Рейхстагом 30 квітня 1945 року.

«І ось лейтенант Сорокін дає команду:

-По одному, короткими перебіжками, вперед!

Кидок, другий, третій... Озираюся – поруч Булатов. Решту відсік вогонь... Ось і стіна рейхстагу. Залягли, дивимося, чи немає де вільного від цегли вікна. Знаходимо вікно. Вибравши момент, ми влізли у вікно, попередньо кинувши туди по гранаті. Коридорами вийшли на сходи, забралися на другий поверх.

Гриша Булатов простягнув руку у вікно, помахав прапором, потім ми закріпили його. В цей час унизу почулися постріли, вибухи гранат, стукіт чобіт. Ми приготувалися до бою. Гранати й автомати напоготові. Але сутички не сталося. Це по наших слідах дійшли Лисенко, Брюховецький, Орешко і Пачковський. З ними лейтенант Сорокін. Він підійшов до нас, потиснув руки і зняв прапор.

- Звідси його погано видно, хлопці, - сказав він. - Треба пробиратися на дах.

Тими ж сходами стали підніматися все вище і вище, поки не дісталися до даху. Мета досягнута. Де ставити прапор? Вирішили закріпити його у скульптурній групі. Підсаджуємо Гришу Булатова, і наш наймолодший розвідник прив’язав його до шиї величезного коня. Подивилися на годинники, стрілки показували 14 годин 25 хвилин».

Це – слова самого Віктора Правоторова. Чогось не згаданий той, із ким разом вони закріпили прапор спершу на другому поверсі Рейхстагу – лейтенант Кошкарбаєв – та один із учасників прориву на дах споруди – рядовий Габідуллін. Чого саме? Казах і башкир… Чому ж не наважився старший сержант Правоторов назвати газетяру своїх бойових товаришів? Можливо, причина в тому, що вони мали щось «неправильне» в біографії – адже частини, які штурмували Рейхстаг, були вкрай знекровлені й одержали поповнення з числа щойно звільнених в’язнів Моабітської тюрми в Берліні, серед яких були і бунтівні бійці «азіатських легіонів» німецької армії…

Але ось хто тоді піднявся на дах Рейхстагу: бійці та сержанти Іван Лисенко, Віктор Правоторов, Степан Орешко, Павло Брюховецький, Михайло Габідуллін, Михайло Пачковський, Григорій Булатов. І лейтенант Сорокін.

Вочевидь не та компанія: а де ж грузин? І чого це прапор підносять татарин Булатов (хоч і писався він «росіянином», але…) та кубанець-донбасівець Правоторов? Власне, а де ж великий російський народ, представлений хіба що лейтенантом Сорокіним? Непорядок! Й одержали ті, хто першими підніс червоний прапор над Рейхстагом по ордену… Червоного прапора. А загалом у старшого сержанта Правоторова було ще три ордени: дві Червоні зірки й орден Вітчизняної війни ІІ ступеня. І декілька медалей. Негусто? Але ж це був справжній фронтовик, який воював з квітня 1942 року…

…Тільки наприкінці 1990-х місцева влада Макіївки встановила скромний пам’ятник на могилі Віктора Правоторова, який трагічно загинув ще 1962 року. На пам’ятнику написано, що він – героєві штурму Рейхстагу і підняття на ньому прапора Перемоги, але подія ця віднесена на… 30 травня 1945 року.

А от, скажімо, чернігівець Степан Орешко помер у травні 2000 року, невдовзі після відзначення 45-річчя закінчення війни в Європі. Не було на його похороні ані військового оркестру, ані представників місцевої влади. Бо ж міф про «Велику Вітчизняну» - це те, чого потребували і Леонід Кучма, і, тим більше, Віктор Янукович, а кому з можновладців, колишніх і нинішніх, вони потрібні, реальні герої війни?

…Старший сержант Правоторов залишив напис на колоні Рейхстагу: «Знайте наших. Ми з Донбасу, з Макіївки». Сьогодні, зважаючи на синдром непам’яті можновладців України (і передусім оцих от «наших», тих, хто з Донбасу), поєднаний із синдромом неосовєтської міфотворчості, ці слова фронтовика звучать і гірко, й саркастично. (Спасибо жителям Донбасса...).

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение Козарлюга » Ср май 09, 2012 22:44

Vae victoribus*

Брати Капранови, для УП _ Середа, 09 травня 2012, 10:38


Щовесни українців турбує одне й те саме питання. І це не вибори, ба навіть не посівна. Це питання про перенесення вихідних. Який новий фокус із травневими святами вигадає Кабмін? Які дні доєднають до 1-го, а які – до 9-го травня?

Переноси різні, але результат один – щоразу ми отримуємо два практично неробочі тижні на початку місяця. А все через те, що наші діди зламали хребет фашистському звірові.

Діди, до речі, 9 травня працювали і тільки ввечері дозволяли собі сто грамів за Перемогу – бо завтра знову на роботу. Але то нічого. Те, що діди недовідпочивали, ми відпочинемо!

Цікаво, що ані Сталін, ані Хрущов, які безпосередньо керували війною, не вважали Перемогу приводом для великих святкувань. І тільки Брежнєв встановив у цей день постійний вихідний, почав проводити помпезні паради та регулярно нагороджувати себе-коханого бойовими орденами.

Пам’ятаєте Левка Боровиковського?

– Таки ми витягли! – сказав Комар Волам,

Що витягли з багна воза з снопами.

Буває часто так між нами –

хто робить, той мовчить, а вірять брехунам.

Отже країна урочисто святкувала і пошепки дивувалася: "Дивіться, як живуть німці, а як – ми. То хто кого переміг?".

І справді. Сьогодні, країна-переможець, СРСР, зникла з мапи, а переможена Німеччина знову об’єдналася. Україна ж, так само, як Білорусь та країни Балтії стала незалежною. Тому саме для них питання про сутність Перемоги постає нині якнайгостріше.

Бо так чи інакше ці країни брали участь у Другій світовій, втрачали людей, ресурси, мали навіть свої підпільні армії – а тепер їм відмовляють у статусі "сторони" військових дій, навіть позірному.

Не були українці стороною, і білоруси з естонцями не були. Вони залишилися осторонь Другої світової – попри те, що бойові дії відбувалися на їхній території. Так буває – у тебе в хаті війна, а ти осторонь.

Однак, якщо ми – осторонь, то чому так завзято святкуємо Перемогу?

Може, віддавши належну шану загиблим, варто все-таки спробувати розібратися з результатом війни для нас, українців?

Свого часу галльський ватажок Бренн захопив Рим і наклав на нього контрибуцію. Римляни стали обурюватися її завеликим розміром, і тоді галл поклав на терези свого меча і зауважив мовою міжнаціонального спілкування: "Vae victis!". Тобто "лихо переможеним".

Бо ще з давніх-давен переможця від переможеного можна було відрізнити за наявністю здобичі, яку політкоректно іменували "контрибуція". Хто її отримує, той і переможець.

Тож якщо у політичній системі координат шукати правди про результати Другої світової не доводиться, – давайте просто оцінимо, що ж отримала Україна від Великої Перемоги. Саме тоді, здається, і маємо шанс зрозуміти, чи програли ми, а чи виграли.

Отже, головним призом для України-переможниці став... Голодомор 1947-го року. Кількість жертв його оцінюється в мільйон, і постраждали передусім східні, радянські землі, люди з яких воювали з німцями у лавах Червоної армії. Своїм героїчним подвигом вони вибороли собі і своїм родинам право... померти з голоду.

Звісно, не на такий скромний результат очікували організатори Голодомору – комуністи. Вони вже мали досвід 1933-го і, безперечно, планували перевищити його результати – перевиконати, так би мовити, п’ятирічку.

Але тут втрутилася УПА, яка у відчайдушному героїчному зусиллі – зброєю, агітацією, організацією селян – зірвала виконання розверстки по смертях.

Ця "війна за хліб", яку повсталі селяни виграли у надпотужної машини НКВД та Червоної Армії, є, мабуть, найславетнішою перемогою УПА, Подвигом з великої літери. І саме за цей Подвиг вояків УПА дехто іменує зрадниками та звинувачує у співпраці з Гітлером.

Слава героям, які грудьми захистили Україну від повторення Голоду-33!

Хай нас виправлять історики – але під час німецької окупації голодомору в Україні все-таки не було. Загарбники реквізували продовольство, точно так, як це раніше робили комуністи. Людей уганяли в Німеччину, точно так як комуністи – в Сибір. Недоїдали – але голодомору не було. Право вмирати голодною смертю українці отримали тільки разом із Перемогою.

У своїй секретній доповіді на ХХ з’їзді Хрущов зізнався, що в Кремлі розглядалася ідея на честь Перемоги над фашистами вивезти українців до Сибіру – точно так, як чеченців чи кримських татар. Завадила тільки кількість – забагато їх було, українців – тих самих, що зламали хребет фашистському звірові. Вагонів не вистачило б, та й місця, куди вивозити, не знайшлося.

Саме тому, певно, і вирішили вдатися до іншого перевіреного засобу – заморити голодом. В подяку за перемогу над фашистськими нелюдями.

Цікаво, що згадані фашистські, а точніше – націонал-соціалістичні нелюди, ні до чого подібного не додумалися. Вони розуміли, що українські люди мають певну цінність, а тому вивозили їх до Німеччини на роботу.

З 2,8 мільйонів вивезених з СРСР "остарбайтерів", 2,2 мільйони складали саме українці. А після Перемоги ті, що вижили таки у німецькому рабстві, повернулися на рідну землю, щоб потрапити у табори як "зрадники" або ж вмерти від голоду в 1947-му. В нагороду за мужність.

До речі, про остарбайтерів. За перші повоєнні роки з території Польщі до України було переселено 480 тисяч українців – у колгоспне рабство, за трудодні, без права отримати паспорт.

Нам скажуть, що вони переселялися добровільно – але й у остарбайтери спочатку брали добровольців. А в ході операції "Захід", якою керував згаданий вже Хрущов, з українських сіл силоміць вивезено 76 тисяч.

Чим їхня доля краща за остарбайтерську? Та й з іншого боку кордону брати-поляки вивезли сто п’ятдесят тисяч українців в ході операції "Вісла" – щоб і духу українського не лишилося на українських землях переможної Польщі.

Загалом же радянською владою із "звільненої" Західної України було вивезено на заслання та у табори півтора мільйони людей.

Дані про те, скільки східняків "визволителі" посадили як ворогів народу, знайти не вдалося, але про одного ми знаємо точно – бо це був наш дід.

А проте в Україні живуть не тільки українці.

Ми знаємо, що німецькі загарбники знищили десятки тисяч українських євреїв – "ворогів Німеччини за національною ознакою". Цей факт усі оцінюють однозначно.

А радянські визволителі за три дні вивезли з Криму усіх кримських татар – майже 200 тисяч, і до 40% з них загинуло в нелюдських умовах. Через те, що це – "народ-зрадник". Відчуйте різницю, якщо зможете.

До речі, тих кримських татар, які воювали з німцями у лавах Червоної Армії, відправили на заслання просто з військових підрозділів, без заїзду до Криму. Як нагороду за героїзм.

Ну а разом з татарами "зачистили" сонячний півострів і від інших національностей – болгар, греків, вірменів та ромів (циган). Символічно, що у циганському питанні радянські і німецькі ідеологи знайшли повне взаєморозуміння.

Отже, підводячи сумну статистику, можемо сказати, що на 2,2 мільйони вивезених остарбайтерів радянські переможці відповіли як мінімум 2,5 мільйонами вивезених, переселених у колгоспне рабство. Славні переможці випередили клятих окупантів у всьому – тому й перемогли.

Тут варто згадати, що 20% воїнів героїчної Червоної Армії складали українці. А отже вони, перемігши фашистського звіра, отримали у нагороду голодомор, виселення, репресії та колгоспну неволю. Така от контрибуція.

Тож дозвольте врешті напряму звернутися до аматорів святкування Перемоги.

Шановні!

У вихідний, якого ви не заробили, обмотавшись орденськими стрічками, якими вас не нагороджували, та піднімаючі "наркомівські" сто грамів, яких ви ніколи не нюхали, налийте чарку і за них – мільйони убитих, репресованих, виселених. За безневинні жертви Перемоги.

Лихо переможцям! Vae victoribus!

*Дякуємо мешканю Фейсбука з ніком Valerii Borys за допомогу з латинськими відмінками.

Брати Капранови, для УП

Дмитрий Дружко
Новичок
Новичок
 
Сообщения: 4
Зарегистрирован:
Пн дек 19, 2011 00:19

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение Дмитрий Дружко » Сб июн 16, 2012 01:00

здравствуйте уважаемые краеведы!хочу написать о забетанированном береге реки в раене мостика,около поселка молоково,в годы вов.так вот,в годы вов его забетонировали или нет не знаю но на карте 1939 года на територи огородов(суровских)было озеро,и естественно протока к нему.озеро было засыпано,это уже со слов моего родственника,как и когда он не знает.поэтому то берег и забетонировали,для укрепления насыпанного грунта.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение Юлия Пивовар » Сб июн 16, 2012 22:42

Озеро засыпали в 60-х годах, а берег был укреплен уже задолго до этого. Кстати, недавно слышала байку, что якобы в этом озере утонут немецкий танк, когда засыпали-не захотели вытягивать. Правда или нет - незнаю, но порыться там было бы интересно...

Дмитрий Дружко
Новичок
Новичок
 
Сообщения: 4
Зарегистрирован:
Пн дек 19, 2011 00:19

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение Дмитрий Дружко » Сб июн 16, 2012 23:23

байки есть байки!ими полнится земля.я слыхал что и под трамвайным мостом немецкий танк утонул,и в леповском лесу в алексеево-дружковке в озере,без таких баек было бы скучно жить.

Светлана
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2306
Зарегистрирован:
Сб янв 08, 2011 15:47

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение Светлана » Вт июл 17, 2012 22:59

Немецкая листовка-пропуск, найденная на одном из чердаков в Дружковке

Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение

slc
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 21245
Зарегистрирован:
Пн янв 19, 2009 12:05
Откуда: Краматорск

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение slc » Чт июл 19, 2012 16:34

Светлана писал(а):Немецкая листовка-пропуск, найденная на одном из чердаков в Дружковке
...
Изображение
Учитывая дату на листовке - похоже, кто-то из фронтовиков привез на самокрутки и забыл на чердаке...
Размещенные мною на форуме материалы не преследуют целей пропаганды тоталитарных режимов, а используются исключительно лишь для реконструкции исторических событий, проведения научных исследований либо являются объектами антикварной торговли.

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение Козарлюга » Сб июл 21, 2012 08:33

slc писал(а):Учитывая дату на листовке - похоже, кто-то из фронтовиков привез на самокрутки и забыл на чердаке...
Вернуться к началу


"Эт - врядли...", як сказав би один з відомих кіногероїв. Уявіть, щоб було тому воякові, якщо б ту листівку в нього знайшли? В частинах Красної армії була інструкція, яка забов"язувала підбирати всі листівки й здавати їх співробітникам НКВС. Невиконання суворо каралося. Той фронтовик це добре знав.
Тут щось інше.
Доречі, як тексти й ідеологічна направленність листівок схожа з рядянськими агітками! У німців з фантазією теж було не дуже - майже копіювали наш агітпроп.

slc
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 21245
Зарегистрирован:
Пн янв 19, 2009 12:05
Откуда: Краматорск

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение slc » Сб июл 21, 2012 09:17

Козарлюга писал(а):
slc писал(а):Учитывая дату на листовке - похоже, кто-то из фронтовиков привез на самокрутки и забыл на чердаке...
"Эт - врядли...", як сказав би один з відомих кіногероїв. Уявіть, щоб було тому воякові, якщо б ту листівку в нього знайшли? В частинах Красної армії була інструкція, яка забов"язувала підбирати всі листівки й здавати їх співробітникам НКВС. Невиконання суворо каралося. Той фронтовик це добре знав.
Тут щось інше.
Вполне возможно. Однако - учитывая положение на фронте на указанную дату - эти листовки здесь не могли распространяться в общепринятом значении этого слова, здесь тогда был глубокий тыл.
Размещенные мною на форуме материалы не преследуют целей пропаганды тоталитарных режимов, а используются исключительно лишь для реконструкции исторических событий, проведения научных исследований либо являются объектами антикварной торговли.

Светлана
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2306
Зарегистрирован:
Сб янв 08, 2011 15:47

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение Светлана » Сб июл 21, 2012 11:28

slc писал(а):Вполне возможно. Однако - учитывая положение на фронте на указанную дату - эти листовки здесь не могли распространяться в общепринятом значении этого слова, здесь тогда был глубокий тыл.

Совершенно точно.

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение Козарлюга » Сб июл 21, 2012 13:43

slc писал(а):Вполне возможно. Однако - учитывая положение на фронте на указанную дату - эти листовки здесь не могли распространяться в общепринятом значении этого слова, здесь тогда был глубокий тыл.

Виявляється, чомусь не всі красноармійці виконували ту інструкцію, і привозили ті листівки з фронту після перемоги, а може й у відпустку. Але я вважаю, що версію "на самокрутки" треба відкинути.?
Доречі, точно ці листівки знайшли у когось на горіщі? Може це з якогось архіву?

Светлана писал(а):Совершенно точно.

Та саме "точного" тут я нічого не бачу. Листівку міг принести вояк, який після оточення вийшов у німецькі тили й прийшов додому, або просто до тимчасового місцепроживання. Вона могла послуговувати йому, як перепустка, про що Ви й пишете. Версій мільйон. Треба самому ставати в ті обставини, той час, і дедуктивним методом Холмса шукати правди.

Светлана
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2306
Зарегистрирован:
Сб янв 08, 2011 15:47

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение Светлана » Вс июл 22, 2012 00:52

Светлана писал(а):
slc писал(а):Вполне возможно. Однако - учитывая положение на фронте на указанную дату - эти листовки здесь не могли распространяться в общепринятом значении этого слова, здесь тогда был глубокий тыл.

Совершенно точно.

Точно, в 1944 году в Дружковке уже был глубокий тыл.

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение Козарлюга » Вс июл 22, 2012 09:30

Светлана писал(а):Точно, в 1944 году в Дружковке уже был глубокий тыл.


Це так.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Дружковка в годы Великой Отечественной войны.

Сообщение Юлия Пивовар » Ср янв 30, 2013 22:39

РЯБОКОНЬ Михаил Афанасьевич 1915 г. р., д. Дружковка Сталинградской области, Константиновский РВК, отец – с. Дружковка 3-я линия дом 24. Ст. Сержант, пилот 8-й Гв. ИАП. Погиб в в/бою над Сталинградом.

Пред.След.

Вернуться в Дружківський міський осередок

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1

cron