* МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА    Мы в facebook,
присоединяйся!      Сайт 
газеты

З чого починалася Олексієво-Дружківка

Модераторы: slc, Краевед, Светлана

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение Козарлюга » Вт янв 25, 2011 23:34

С чего начиналась Дружковка?

Собрание краеведов в Алексеево-Дружковке Евгений ФИАЛКО

Наш город начинался с Алексеево­-Дружковки — это известный факт. Если, конечно, говорить о начале беспрерывного освоения этих земель в междуречье Кривого и Казенного Торца нашими предками­ украинцами. Первыми сюда пришли в 17 веке запорожские казаки, поставив сторожевой пост в районе нынешней Алексеево­-Дружковки. История этого населенного пункта намного древнее истории самой Дружковки, однако до сих пор никто ее не написал.

Решение этой задачи было начато 15 декабря в Алексеево-Дружковской библиотеке. Здесь, по инициативе депутата поселкового совета, члена Донецкой областной краеведческой организации Евгения Шаповалова, собрались краеведы из Дружковки, Константиновки, Славянска и, конечно, Алексеево-Дружковки. Одним из главных поводов к этому послужил выход в свет «Історії Яковлівки» (см. НД от 27 октября этого года).

Каждый из пристуствующих поделился своим видением будущей книги и выразил желание помочь в ее создании.

Заслуженный учитель Украины Николай Швец, работающий в Алексеево-Дружковской школе №14, предложил дополнить историю поселка природно-географическим очерком и согласился подготовить этот раздел.

Бывший секретарь поселкового совета Татьяна Шаповалова сказала, что ей пришлось заниматься поисками в архивах, когда создавались герб и флаг Алексеево-Дружковки, также было собрано довольно много материалов о ветеранах.

Готов помочь в подготовке книги об истории родного поселка и бывший поселковый голова Анатолий Вовкотруб. Хотя он подчеркнул, что сбор материалов будет непростым, так как Алексеево-Дружковка долгое время (до 1962 года) входила в состав Константиновского района.

Историк Владимир Качур акцентировал внимание на максимально объективном изложении фактов, не подтягивании их «на злобу дня», а Юлия Пивовар, учитель истории ОШ №4, рассказала, как она готовила книгу «Історія Яковлівки».

Гости из Константиновки — журналисты, работники местного музея, краеведы — говорили о том, что история Дружковки и Константиновки очень тесно переплетается, поэтому многие материалы нужно искать в их городе.

Краевед из Славянского района Алескандр Добровольский поделился архивными находками периода репрессий и Великой Отечественной войны, которые ему удалось найти — в том числе, и по Алексеево-Дружковке.

О своих наработках рассказал и учитель истории Алексеево-Дружковской санаторной школы-интерната Владимир Погожих, уроженец этого поселка.

В целом, встреча оказалась продуктивной и полезной: стала вырисовыватьтся концепция будущей книги, наметился круг авторов — будем надеяться, что следующий год подарит нам увлекательную историю самой старой части города и подтолкнет других краеведов к работе над такими же изданиями о своих поселках.


Материал размещен на сайте 28 декабря, 2010, в рубрике "Наша жизнь". Опубликован в газете"№51 от 22 декабря 2010г."

Аватара пользователя
Краевед
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 8090
Зарегистрирован:
Пн июл 30, 2007 19:32

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение Краевед » Ср янв 26, 2011 00:02

Остается лишь порадоваться за вас и пожелать вам творческих успехов, уважаемые коллеги! Делитесь с нами новостями о ваших находках в ходе поисковой работы. В Алексеево-Дружковке был три-четыре раза - знакомился и встречался потом с Вашим замечательным земляком Н.Янко.
Есть! есть в вашем поселке дух родного края - там повсюду ощущается прекрасная аура!
Ищу видовые открытки до 1917 года.

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение Козарлюга » Ср янв 26, 2011 00:33

Так, пане Краєзнавець. Але є ще багато чого іншого, різного...

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение Козарлюга » Вс янв 30, 2011 18:59

Олексієво-Дружківська дерев"яна козацька церква.

У селищі Олексієво-Дружківка, що на Донеччині, у роки війни, у 1943 році, коли німці відступали, згоріла стара дерев’яна церква. Майже усі мешканці селища знають, що знаходилася вона на теперішньому стадіоні, біля селищної ради.
Зараз на тому місті встановлений пам’ятний православний хрест.
Яка ж історія церков у Олексієво-Дружківці?
Взагалі Олексієво-Дружківка це історичне місце. Це звідти почалися і сучасна Дружківка. А Костянтинівна і Краматорськ набагато молодші неї.
Перші поселення на території Олексієво-Дружківки зафіксовані ще десь близько 5 тисяч років назад. При будівництві дома на вулиці Пєрвомайская було розрите зрубне поховання людей, які мешкали там 3,5 тисячі років до нашої ери. (журнал «Археологія», №4 від квітня 1982 року).
Назву селищу дав знаменитий запорізький козак Дружко (припущення), який заснував тут, саме на території Олексієво-Дружківки, козацький бекет приблизно у першій половині сімнадцятого століття. Більше того, цей козак з своїм невеличким гарнізоном неодноразово відбивав напади Орди. Взаємодіяв він з Маяцькими, Торськими, Бахмутськими козацькими гарнізонами. Є відомості, що Дружківські козаки підтримували повстання Бахмутських козаків проти Петра I, під проводом Кіндратія Булавіна.
Десь у ті давні часи й була побудована та дерев’яна церква, з якої ми почали цей короткий часопис. Це була козацька церква. А землі, на яких розташована Олексієво-Дружківка, Дружківка, Краматорськ, Костянтинівка були землями Війська Запорозького. Припускають, що Краматорськ був їх кордоном, "кромою".
Служитель сучасної селищної церкви о. Олексій розповідає, що спалили ту церкву не німці, як казали при совєцькій владі, а якийсь комуніст-актівіст, пустивши в неї чергу трасуючими кулями. Комуністи часто руйнували храми, це була основа їх політики. А, навпаки, саме німці відновляли у тій церкві службу, це була основа їх політики. Але тільки цим і відрізнялися вони від комуністів.
А саме цікаво у всьому цьому те, що під час війни та церква була АВТОКЕФАЛЬНОЮ!!! Автокефальна церква це та, що не підпорядковується нікому зовні, а тільки Патріархату тієї країни, в якій вона розташована. Тобто церква була Українською. Такі церкви були на Донеччині ще у Словянську, Старобільську, Маріуполі, Бахмуті, тобто у місцях проживання корінного населення – українців.
Службу у тій церкві українською мовою вів відомий у селищі священик отець Петро Сахно. Він походив з Полтавщини, автокефальним священиком був ще у 1920-х роках й відсидів за це до війни перший строк. Можна припустити, що Сахно був пов'язаний з українською націоналістичною організацією редактора місцевої «Донецької» газети Кравцова, якого розстріляло гестапо , та групою українських педагогів, опрацювавших і випустивших у світ у Словянську 1942 року два відомі українські підручники для навчання у початковій школі, з творами розстріляних, або заборонених українських поетів і письменників, за що переслідувалися німцями. Причетні до цього могли бути Кулініч, Єгоров, Бордун, Чайка. Та їх репресували і совети і німці.
Під час окупації о. Петро сміливо проповідував у церкві перемогу над фашистами, висловлював такі тези навіть у присутності німців, користуючись іхнім незнанням мови. (Є свідчення мешканців селища). Переховував у себе людей, яких збиралися забирати до Німеччини. Призвища давали йому деякі поліцаї. І взагалі отець Петро зробив багато добра людям, за що його у селищі любили й поважали.
Після війни комуністи дозволили у хаті по вулиці Партизанська зробити молільний будинок, де і правив службу отець Петро Сахно. Але була вже та церква не автокефальна, а московська і підпорядковувалася вона московському Патріархату. Комуністична влада не припиняла діяльність московського Патріарху, а лише фактично підпорядкувала його органам НКВД. Інші конфесії в Україні були заборонені. О. Петро вмер десь у 80-х роках і похований у дворі сучасної церкви.
Зараз у селищі Олексієво-Дружківка комерційними структурами збудована нова велика церква-храм. Підпорядкована нова церква московському Патріархату, його Горлівській єпархії.

Фото церкви і о. Петра Сахна є.

Євген Шаповалов, член Національной Спілки краєзнавців України.

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение Козарлюга » Вт фев 01, 2011 00:12

Изображение
Це Ол. Дружківська стара дерев"яна козацька церква.

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение Козарлюга » Вт фев 01, 2011 00:15

А це отець Петро Сахно, про якого писалося вище. Вигляд автокефального священика придає охайна невелика за довжиною борода.
Изображение

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение Козарлюга » Ср фев 02, 2011 00:59

Це свідчення про винекнення сучасної Олекієво-Дружківки, яка ще й до 1938 року була поділена на два села Олексієвку й Дружківку. А сучасна Дружківка виникла на прикінці 19 століття дякуючи бельгійцям та іншим французам, яким надав нашу землю російський царат. (Джерело - Макарьєвський).


СЛОБОДА ДРУЖКОВКА. ( З Донецького державного обласного архіву)
Слобода Дружковка, при р. Торцѣ, многолюдная, съ населеніемъ зажиточнымъ, при одноштатномъ церковномъ причтѣ, находится Бахмутскаго уѣзда въ 1-мъ благочинническомъ округѣ*.
Урочище Паршаковка, маетность Дружковка, на Торцѣ, при Грузкой,—старожитное запорожское поселеніе. В старину здѣсь былъ пикетъ запорожскаго казачества, сторожевая станція его. Даже по перенесеніи Коша запорожскаго въ Алешки на поля татарскіе, на кочевиски агарянскія и послѣ злочастнаго Прутскаго похода, когда вся эта мѣстность оффиціально отошла подъ власть турецко-татарскую, въ Паршаковкѣ и Дружковкѣ сидело нѣсколько престарѣлыхъ запорожцевъ,—куралесовъ, характерниковъ, харцызовъ, которые, находясь въ тайныхъ сношеніяхъ, въ секретныхъ сообщеніяхъ съ казаками Бахмутскими и Маяцкими, дѣйствіями своими страшно лякали, пугали, изумляли, поражали и стращали, появлявшуюся въ сей мѣстности, турецко-татарскую орду. Въ годину лихолетья, въ 1768 и 1769 годахъ, запорожцы дружно отстояли и защитили свою Дружковку отъ всѣхъ нападеній и набѣговъ агарянскихъ. Послѣ 1773 года къ Дружковскимъ запорожцамъ присоединилось нѣсколько семействъ осѣдлаго народа малороссійской націи: житейскія выгоды и мѣстныя удобства видимо влекли сюда православный народъ.
Въ 1778 году всю эту мѣсгность, съ значительнымъ коли-чествомъ десятинъ земли, получилъ въ ранговую дачу Астра-ханскаго драгунскаго полка командиръ полковникъ Николай Яковлевичъ Аршаневскій.
Азовской губерніи, Бахмутской провинціи на отведенной дачѣ казацкую маетность Дружковку избравъ для себя слободою и по возможности заселивъ ее народомъ семейнымъ и осѣдлымъ, вольнымъ и свободнымъ, изъ незапрещенныхъ мѣстъ, согласно требованіямъ ранговой дачи, полковникъ Аршаневскій рѣшился на собственный свой коштъ устроить въ новонаселенной слободѣ Дружковкѣ церковь во имя Архангела Михаила и сдѣлавши по сему предмету необходимыя предварительныя распоряженія, оффиціально заявилъ о томъ Азовской губернской Канцеляріи. По поводу сего заявленія промеморіею отъ 7-го іюня 1783 года за № 5723, Азовская губернская Канцелярія писала къ преосвященному Ники-фору, архіепископу Славенскому и Херсонскому: Тосподинъ полков-никъ Аршаневскій поданнымъ въ сію губернскую Канцелярію доно-шеніемъ прописывая, что въ населенныхъ имъ на отведенныхъ ему отъ сей губернской Канцеляріи и отмежеванныхъ дачахъ, въ Бахмутской провинціи, въ деревняхъ Дружковкѣ и Паршаковкѣ состоитъ выведенныхъ изъ незапрещенныхъ мѣстъ вѣры греческаго исповѣ-данія сто двадцать дворовъ, въ нихъ мужеска 241, а женска 178 душъ; но какъ, по неимѣнію въ тѣхъ его деревняхъ и по близости оныхъ, церквей тамошніе поселяне въ преподаяніи христіанскихъ требъ имѣ-ютъ не малую нужду; на построеніежъ церкви заготовлены уже матеріалы и прочія церковныя утвари; то въ разсужденіи сего, прила-гая при томъ доношеніи о содержаніи церкви въ должномъ благолѣ-піи и о прочемъ обязательство, проситъ о дозволеніи въ деревнѣ его Дружковкѣ построить во имя Архистратига Михаила церковь раз-смотрѣнія. Въ Азовской губернской Канцеляріи по сему дѣлу опре-дѣлено: Вашему Высокопреосвященству, съ приложеніемъ того даннаго отъ г. полковника Аршаневскаго о содержаніи въ должномъ благолѣпіи обязательства, сообща, просить о заложеніи въ деревнѣ его Дружковкѣ, во имя Архистратига Михаила, церкви Вашего Высокопреосвященства благословенія, съ добавленіемъ, что объ отмежеваніи подъ оную церковь уступаемой имъ, Аршаневскимъ изъ своей дачи для священноцерковнослужителей сто двадцать десятинъ земли и о сочиненіи плановъ губернской межевой экспедиціи указомъ предписано".
При другой промеморіи отъ 18-го сентября то-гоже 1783 года Азовская губернская Канцелярія представила преосвященному Никифору и планъ на 120 десятинъ земли для причта будущей Архангело-Михайловской Дружковской церкви, состав-ленный сосѣдомъ Аршаневскаго, межевщикомъ, прапорщикомъ Ананіемъ Герасимовичемъ Струковымъ.
По разсмотрѣніи всѣхъ этихъ бумагъ и относящихся къ дѣлу справокъ, Славенская духовная Консисторія опредѣленіемъ своимъ постановила дозволить во владѣльческой слободѣ Дружковкѣ устроить церковь во имя Архистратига Михаила. 21-го сентября 1783 года, выдана была святительская храмозданная благословительная грамота на закладку и сооруженіе церкви; а 4-го октября того же года Бахмутскій протоіерей Петръ Расевскій соборнѣ, по церковному чиноположенію, въ слободѣ Дружковкѣ освятилъ мѣсто подъ цер-ковь и положилъ закладку на сооруженіе оной. 30-го ноября 1783 года къ новостроющейся въ слободѣ Дружковкѣ Архангело-Михайлов-ской церкви рукоположенъ во священника Павелъ Крамаровскій. Доношеніемъ отъ 6-го іюня 1785 года Бахмутское духовное Правленіе представляло преосвященному Никифору, архіепископу Славенскому и Херсонскому, что заложенная въ слободѣ Дружковкѣ къ соору-женію Архангело-Михайловская церковь въ постройкахъ и производ-ствѣ работъ настоящимъ порядкомъ нынѣ совершенно окончена; церковными утварьми и книгами, облаченіями, иконами и колоко-лами снабжена достаточно и во всѣхъ потребностяхъ вполнѣ приго-товлена къ освященію; а потому Правленіе просило преосвященнаго выдать благословительную грамоту на освященіе новоустроенной церкви и освященный антиминсъ для совершенія въ ней богослуженій и священнодѣйствій. На основаніи сего доношенія разрѣшено освятить новоустроенную церковь въ слободѣ Дружковкѣ. 8-го іюня 1785 года въ г, Бахмутѣ выданы были благословительная грамо-та и святый антиминсъ; а 17-го іюня тогоже 1785 года Бахмутскій протоіерей Петръ Расевскій соборнѣ, по надлежащему церковному чиноположенію, въ слободѣ Дружковкѣ освятилъ новоустроенную Архангело-Михайловскую церковь и открылъ въ ней богослуженіе и священнодѣйствіе.

Аватара пользователя
Хранитель
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 701
Зарегистрирован:
Вс янв 02, 2011 11:50

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение Хранитель » Пт фев 04, 2011 22:15

"Урочище Паршаковка, маетность Дружковка, на Торцѣ, при Грузкой,—старожитное запорожское поселеніе. В старину здѣсь былъ пикетъ запорожскаго казачества, сторожевая станція его".
Можно точно установить - где именно (конкретно место на современной карте) находились Паршаковка и Грузская?
Спрашивая не из любопытства - есть и другие предположения. В частности, что Грузская - территория Константиновки. Этот топоним и сейчас есть на карте. Будьте добры, скажите Ваше мнение по этому поводу.
Иногда верно поставленный вопрос уже является ответом

ново55
Гость
Гость
 
Сообщения: 24
Зарегистрирован:
Вт дек 28, 2010 18:01

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение ново55 » Сб фев 05, 2011 23:21

Я вважаю, що це в Ол. Дружківці, в районі вул. Садова, в бік вул. Тухачевського. Там є все, і круча, і яр, і річка, і всі вимоги до козацького бикету. Хоча й Водобуд треба аналізувати.

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение Козарлюга » Сб фев 05, 2011 23:35

Наш краєзнавець В. В. Качур вважає, що це саме "Водобуд" костянтинівський. Але логічно це не в"яжеться. Та треба шукати, займатися цим. Треба йти до Янка М. Т.

IVA
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 3434
Зарегистрирован:
Ср май 13, 2009 00:11

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение IVA » Вс фев 06, 2011 00:23

Да и вообще интересно значение названия Грузская. Имеется три речки с таким названием , озеро и несколько населенных пунктов , причем названия кроме Донецкой , встречаются в Ростовской ,Днепропетровской ,
Белгородской обл. и в Краснодарском крае.
маетность Дружковка, на Торцѣ, при Грузкой

Речка Грузская и есть территория Константиновки , впадает в Торец напротив Новоселовки , практически рядом с первоначальной Сантуриновкой. Я так понимаю сейчас эта речка в черте города бежит под землей. На карте середины 19 века вдоль реки между нынешним Часов Яром и Константиновкой было несколько населенных пунктов имеющих в своем названии Грузское , это Грузское-Шабельского , Грузское-Плещеева и еще парочка , та же Николаевка носила название Грузское.

Аватара пользователя
Хранитель
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 701
Зарегистрирован:
Вс янв 02, 2011 11:50

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение Хранитель » Вс фев 06, 2011 12:28

Следует также учитывать, что сигнальной и обзорной площадке логично находиться на возвышенности. Если в Константиновке двигаться от водобуда вдоль Грузской как-раз выходим (относительно небольшое расстояние) на господствующие в этой местности высоты - каменистые холмы. Тем более, что на "Плане..." 1768 года ставка и нанесена где-то в этом месте. Отсюда местность как на ладони.
Действительно, первоначальная Сантуриновка не так далеко. Поэтому в статье "Сантуриновка: Заселение" http://forum.gp.dn.ua/viewtopic.php?f=32&t=857 есть вопрос: не казакам-ли принадлежали те хаты, от которых, собственно, и началась Сантуриновка.
Думаю, будет правильно открыть соответственную тему на Константиновской ветке. Тем более, эта ставка-вышка не единственная...
Иногда верно поставленный вопрос уже является ответом

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение Козарлюга » Вс фев 06, 2011 17:36

Сама назва "Грузька" означає, що біля берегів тієї річки все вгрузало в землю, тобто, було болото.
Саме така річечка є в Олексієво-Дружківці, яка тече з боку Їжівки, уздовж вулиці Тухачевського, Садової, через трасу і впадає в Кривий Торець. А в її верхів"ї кам"яні яри і самі вищі точки місцевості.

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение Козарлюга » Вс фев 13, 2011 10:45

Олеусієво-Дружківка починалася мабуть ще й з цього!!!

Коли мовчать дерева і коріння
26.02.2009 18:14:00


Таких лісів у Європі немає

Так уже повелося, що, говорячи про різні дива-чудеса світу, рідкісні явища, ми чомусь свято переконані, що вони бувають де завгодно, лише не у нас. І, на жаль, топчешся по них на рідній землі, втупивши погляд у далекий небокрай. А під ногами - безцінний скарб, залишений нам природою, що чекає на нас цілі тисячоліття. Та що там тисячоліття - мільйони і мільйони літ!

У сімдесятих роках минулого століття на Донеччині з’явився унікальний заповідник «Дружківські закам’янілі дерева», аналогів якому немає не лише в Україні, а й у цілій Європі. Що ж то за таке диво матінки-природи, що дійшло до нас крізь ери?

Коли вийти на північну околицю старого козацького поселення Олексієво-Дружківка, стежина поведе вас вище – на Дружківську гору-курган. Це найвища точка міста, яке колись у міжріччі двох Торців - Казенного і Кривого - заснував запорізький козак Дружко, пам’ятник якому цього року тут встановлено за участі Українського Реєстрового Козацтва.

Панорама, що відкривається з височини, справді красива. Клаптик дивом збереженого донецького степу. Знівечений краєвид з кущами шипшини і глоду, маслини і дерези, з полином і чебрецем, молочаєм і перекотиполем. Крута стежина спускає вас до глибокої балки, де поміж невеличким степовим гайком і пожухлою осінньою травою виблискує на сонці люстерко ставочка і стрічка безіменного ручая, що в нього впадає. А на протилежному схилі гори-кургану (скільки ж йому років?) - пляма рудого піску, на якій маячать старі пні, ніби з трухлявою корою. Та спробуйте її відірвати - вона тверда, мов криця! І не пні то зовсім, а верхів’я велетенських дерев, зрізані безжалісним часом і його вічними природними супутниками - сонцем, вітром, водою, вогнем. Стовбури, коріння цих старечих і могутніх дерев сягають великої глибини, далечезних від нас сивих правіків.

Це унікальне місце поблизу сучасної Дружківки було відоме давно. Тутешні старожили розповідають, що після останньої війни, коли в довколишніх кар’єрах видобували кварцовий пісок для доменних печей, на великій глибині під нашаруваннями піщаника виявляли закам’янілі стовбури заввишки 10-15 метрів. Якими ж ці дерева були справді, ніхто не знає. Фахівці вважають, що вони сягали до 70 метрів. Мій колега-журналіст, голова громадської організації «Райдуга» Євген Фіалко, який народився і виріс у цих краях, розповідає, що в дитинстві вони з хлопцями знаходили закам’янілі шматки деревини на кожному кроці у сусідній балці. Приносили додому, як якусь «диковинку», а через декілька днів викидали, як непотріб. Зараз вони зустрічаються рідше. Хоча хто бажає, знайти може, особливо після весняної повені, коли вода вимиває їх на поверхню.

Уламки закам’янілих дерев з Дружківки сьогодні можна побачити як експонати в багатьох музеях, у тому числі і в Донецькому обласному краєзнавчому. Однак значно більше таких експонатів розтягли хазяйновиті мешканці довколишніх сіл як міцний та надійний будівельний матеріал. Кажуть, що камінці охоче купують за валюту іноземці. А в Інтернеті просто зараз можна знайти пропозиції щодо реалізації закам’янілих дерев на тонни!.. Іншими словами, вперше за кілька мільйонів років кам’яні дерева стали предметом крадіжки та спекуляції. Хоча до останнього моменту мало хто знав про існування кам’яного лісу поблизу Дружківки.

А вперше дослідив цю загадкову місцевість та опублікував кілька статей про цей дивний ліс тоді ще молодий учитель-географ Олексієво-Дружківської школи Микола Янко, який невдовзі став її директором. Ще до війни ретельно він обстежив навколишній степ, виявив і описав загадковий кам’яний гай. Талановитий педагог почав проводити уроки під відкритим небом; став водити своїх вихованців у найближчу балку - до кам’яних дерев. Як-то кажуть, на місці дохідливо розповідав дітям про це диво, про прадавню історію рідної землі.

Дякуючи, перш за все, краєзнавчим працям М.Т.Янка, про закам’янілий ліс на Донеччині дізналися й зацікавилися далеко за межами області. У 1975 році Указом Президії Верховної Ради УРСР територія площею в 0,8 гектара, де, власне, і знаходився кам’яний ліс, була оголошена пам’ятником природи республіканського значення під назвою «Дружківські закам’янілі дерева».

У тому ж році в Олексієво-Дружківку приїздили учасники Московського міжнародного конгресу зі стратиграфії та геології кам’яновугільного періоду, які зацікавилися змістовними науковими дослідженнями українського краєзнавця Миколи Янка. Тоді він уже був автором цікавих, пізнавальних книжок для дітей і дорослих - «Наша земля», «Буду синоптиком», «Гомін землі», уклав збірник «Легенди Донеччини», де, до речі, було вміщено й опрацьовану ним народну легенду «Кам’яний ліс».

Так у нас часто буває… приїхали авторитетні «гості-конгресмени» на Донеччину, зустрілися зі своїм українським колегою, пройшлися літнім степом, помилувалися кам’яним лісом та й поїхали собі. Оголосивши про створення заповідника, держава протягом трьох десятиліть не вклала в нього жодної копійки! А Микола Тимофійович лишився наодинці зі своїми деревами.

Відтоді минуло чимало часу. Нині кандидату педагогічних наук, дійсному члену географічного товариства України, відомому вітчизняному краєзнавцю, почесному громадянину Дружківки М.Т.Янку – 97! Попри свій поважний вік, він і зараз багато й плідно працює. Так, готує до друку нове академічне видання топонімічного словника. Щасливий від того, що поталанило здійснити багато задуманого. А ось омріяний ним заповідник так і лишився… «заповідником на папері».

Він уже не водить молодь до відкритої ним колись у юності «кам’яної» балки, де, ніби над вічністю, нерухомо стоять потемнілі від часу залишки дерев. Сьогодні наукову сподвижницьку справу сивочолого педагога продовжує його учень і послідовник, відомий краєзнавець, заслужений учитель України М.О.Швець, який водить школярів знайомим йому ще з дитинства маршрутом: через Дружківську курганову гору - до кам’яного ліс

І все ж, що таке закам’янілий ліс, який мовчить протягом мільйонів років і довкіл якого сьогодні байдужа тиша?

На вигляд - звичайнісінькі дерева, що зберегли свій первозданний вигляд і навіть деякі відтінки. Але коли взяти в руки маленький темний шматочок «деревини», то відчуєш, що це - камінець, важкий і холодний. Ось і виходить, що кам’яні ліси існують не лише в казках…

Але як ця казка з’явилася на теренах нинішньої Донеччини, як цей кам’яний гай зберігся до нашого часу? Дерева, які з’явилися на Землі близько 200 мільйонів років тому, які фахівці нині називають таємничо – АРАУКАРІЇ, – старші за динозаврів!

Вчені визначають три можливі шляхи отримання сучасних копій старезних гігантських дерев. Розглянемо лише два з них.

Перший: стовбури та гілки дерев, що досягали 60-75 метрів заввишки, зітлівають, а на їх місці у процесі мінералізації з’являється порожнеча, що повторює копію рослини. Протягом тривалого часу вона заповнюється принесеним водою піском, вапном, які після затвердіння копіюють дерева, що розпалися. Щось подібне, як припускають фахівці, сталося з римським містом Помпеї, яке щезло понад два тисячоліття тому унаслідок виверження вулкану Везувій. Шар затверділого попелу зберіг порожнечу, що відтворила форму тіл загиблих людей. У 1960-х роках вчені залили ці порожнечі гіпсом - і тепер ці жахливі скульптури відображають пози і гримаси облич людей, які гинули під час тієї трагедії.

У випадку з олексієво-дружківськими деревами фахівці припускають інший шлях закам’яніння. Двісті п’ятдесят мільйонів років тому земний екватор проходив трішки північніше нинішньої Донецької області. Тут плескалося мілководне море, узбережжя якого вкривали густі мовчазні ліси, бо ні птахів, ні тварин тоді ще не було. Рясні часті дощі, дужі вітри виривали із заболоченого грунту величезні дерева, і вода зносила їх у низини, вкриваючи піском і мулом. Отож закам’янілі дерева – це, власне, закам’янілий бурелом.

Саме в той період розпочалася ера кам’яного вугілля. Помираючі дерева і рослини поступово перетворювалися спочатку на торф, а потім на буре та кам’яне вугілля. Тож закам’янілі дерева – вугільні брати. Розпочавши процес в одній багатосоткілометровій кучі, вони потім опинилися в різних умовах: закриті піском і мулом від доступу повітря і від того оминувши обвуглення, дерева перетворилися у рослинні «мумії». А мумізатором стала звичайнісінька вода, яка доходила до них із клітин органічних речовин і яка разом із собою несла міні-частинки кремнезему, інкрустуючи таким чином вимитий простір клітин – природну порожнечу.

Так, протягом мільйонів і мільярдів років, органічні речовини поступово замінювалися неорганічними – поки не відбулося повне закам’яніння дерев. Ось і маємо теперішнє диво історії і природи в українській козацькій Дружківці!

Надія помирає останньою

Подібне місце на нашій планеті збереглося лише на Американському континені - в штаті Арізона. Але, як стверджують фахівці, там замінералізовані стовбури дерев з’явилися на поверхні майже на 100 мільйонів років пізніше, ніж подібні їм на землях сучасної України. У США на тому місці уже давно засновано національний парк, про що на Донеччині можуть лише мріяти.

Там численні екскурсанти з усього світу можуть дозволити собі придбати на пам’ять сувенірні декоративні дощечки, вирізані з арізонських пнів, які коштують по кілька тисяч доларів!

А ось дружківський кам’яний ліс протягом тривалого часу просто розграбовують, як кажуть, серед білого дня. Розтягують безцінне, історичне дерево - хто на огорожу, хто на фундамент, а хто - просто так, не знаючи йому справжньої вартості…

Щоправда, останніми роками у місцевих ентузіастів, краєзнавців, і перш за все у батька-відкривача Дружківського кам’яного гаю М.Т.Янка, зажевріла надія на краще. На обласному рівні розроблено проект «Золоте кільце Донеччини» - від Приазов’я до Святих гір, до якого включено і розвиток дружківського заповідника. Неодноразово обіцяла підтримку і місцева влада. Можливо, допоможе вирішити долю унікальних дерев проведення в Україні «Євро-2012», адже серед гостей цього престижного спортивного заходу, певне, виявиться чимало охочих побачити на власні очі це диво планети Земля!

Тож, може, і настануть часи, коли на теренах діючого-недіючого заповідника «Закам’янілі дерева» в Олексієво-Дружківці буде створено національний парк, як, скажімо, в американському містечку Халбруки (штат Арізона). І тоді кожний куточок дружківського кам’яного лісу стане справді надбанням, гордістю всієї України. А поки що…

http://kozatstvo.org.ua/uk_u.php?d=a&i=2165

Изображение

Изображение
Це "дерево" було в Олексієво-Дружківці Зараз верхньої частини вже нема.

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: З чого починалася Олексієво-Дружківка

Сообщение Козарлюга » Пн фев 14, 2011 15:53

Відстань від Олексієво-Дружківки до деяких міст світу.

г.Константиновка – 10 км,
г.Краматорска -18 км,
г.Славянска - 30 км,
г. Донецка – 68 км,
г.Киева – 750 км,
г.Москва – 1165 км,
г.Берлина – 1500 км,
г.Парижа – 2700 км,
г.Лондона – 2850 км,
г.Пекина – 6210 км,
г.Канберра – 14340 км,
г.Вашингтона- 7850 км,
г.Бразилиа – 11400 км,
г.Мехико – 11700 км,
Антарктиды -13380 км,
Южного Полюса – 15450 км,
Северного Полюса – 4550 км.




Географическое положение

Географические координаты Алексеево-Дружковки составляют: 380 26/ северной широты и 48*38’10” восточной долготы. Поселок расположен на северо-западных склонах отрогов Донецкого кряжа. Общая площадь его составляет – 1207,6 га, 426,0 га занимают промышленные и транспортные предприятия, 1267,0 га – зеленые насаждения и 335,6 га - земли общего пользования.
Рельеф местности в районе поселка – холмистая равнина, абсолютные отметки которого составляют 180-220 м над уровнем Балтийского моря. Железная дорога Ясиноватая-Лозовая делит его на две неравные части, проходя с юго-востока на северо-запад. Параллельно железнодорожной магистрали проходит автомобильная шоссейная дорога Всеукраинского значения - Донецк-Славянск. По середине поселка протекает небольшая р. Кривой Торец, делящая его на две части. На ее правом берегу расположена историческая часть нашего города – слобода Дружковка, давшая ему начало. На левом берегу реки расположено село Алексеевка, значительно моложе по своему историческому времени возникновения, чем село Дружковка. Поселок имеет смешанный тип застройки : в его северной части имеется ряд многоэтажных зданий. Вся остальная часть поселка – дома индивидуальной застройки. Несмотря на это, поселок имеет четкую выраженную сетку улиц с небольшими кварталами прямоугольной формы.

Заслужений вчитель України М. О. Швець, Ол. Дружківка.

След.

Вернуться в Дружківський міський осередок

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1