* МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА    Мы в facebook,
присоединяйся!      Сайт 
газеты

Донецьке обласне Товариство ім.Олекси Тихого

Модераторы: slc, Краевед, Светлана

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Донецьке обласне Товариство ім.Олекси Тихого

Сообщение Козарлюга » Вс апр 07, 2013 17:29

Інна жалілася, щодуже обмаль української переодіки отримує бібліотека. А та, яку отримує не вбирає в себе всі мовні проблеми...

Изображение

Изображение

У своєму виступі я зосередився на наших донбаських діячах, людей, що у радянське лихоліття намагалися зберегти нашу мову, а головне відношення до ней, як до основного провідника й інструменту збереження нашої нації!

Изображение

Головною фігурою у цьорму процесі на Донбасі був і є зараз, бо пам"ять про нбього живе, - наш видатний земляк Олекса Тихий. Олекса переймався долею нашої мови чи не найбільше і з найтрагічнішими для себе результатами.

Изображение

Я подарував бібліотеці книжку Тихого, яку упорядкував його син Володимир Тихий у київському видавництві Смолоскип - "Мова - Народ". Я нагадав краматорцям, що у їх місті жили й діяли, творили багато українських героїв, геніїв. Олексій Іванович Тихий теж жив у Краматорську, у гуртожитку, працював на будівництві Миколаївської ТЕС.Тоді влада заборонила йому викладати, працювати з дітьми, писати. Але Олекса і писав, і працював і викладав. Викладав він всім, хто був з ним поруч. Дотики до цієї людини робили всіх краще, цілеспрівовеніше, свідомішими.

Також багато у збереженні, захисту й розвитку нашої мови зробив наш земляк, професор зі Слов"янська Василь Горбачук. Я показав його книгу "Барви української мови", яку він подарував нашому товариству.

Також я показав примірний книги Бориса Антоненка-Давидовича "Як ми говоримо", яка вийшла в світ ще 1970 року у видавництві Радянський письменник.

Изображение

Також бібліотеці я подарував річну підписку газети "Слово Просвіти". Це видання, часопис дає на своїх сторінках матеріали про нашу мову, про її історію, про відношення до неї влади. Їх відрізняють правдивість, актуальність і сміливість подачі.

Наприкінці свого виступу я прочитав вірш про нашу мову краматорчанина, відомого поета, лауреата багатьох премій з літератури, члена спілки письменника з 1995 року, відповідального секретара всеукраїнської газети "Україна Козацька" - Юрія Тимофійовича Доценка. Даю його повністю:

Изображение

БОЖИЙ ДАР
1

Її «валуїли» й «табачили»,
На плаху з кляпою вели,
Її «в грабу» заброди бачили,
В труні – запроданці свої.

Її морили люто голодом,
Гноїв у карцері ГУЛАГ,
Над нею на болотах сморідних
Кривава комашня гула.

Її «кирилили», калічили,
Так прагли звести нанівець,
Отрутою плювали в вічі їй
Зі з’яничарених сердець.

Вона жорстоко потерпала
Від доморощених катів,
Її за пасербицю мали,
Здавалось би, свої батьки.

На неї «тикали» й «ківалили»
«Раби, підніжки, грязь Москви»,
Що рідну неньку називали
Колись з повагою на «Ви».

Іудову зробивши справу
За тридцять срібників в руках,
По ній вже поминки справляли
«на иностранных языках».

2

Та, воскресаючи, вона
Життям бриніла як струна,
Злітала птахою у світ
Із калинових вуст і віт,

Жила – у думі кобзарів,
У жнивнім співі косарів,
У материнській колисковій,
В Тараса заповітнім слові,

В козацьких жартах і листах,
В Холодноярівських лісах,
У розкуркулених степах,
В криївках вояків УПА,

В Довженкових записниках,
У Симоненкових рядках,
У «Рушничку»,
«Червоній руті»,
В молитві щирій на покутті,

У самоспалі Гірника,
В судьбі­в’язниці Шумука,
У долі Тихого і Стуса,
В «Просвіті», у Народнім Русі.

Вона, страждаючи від зла,
У вірі, боротьбі жила.

3

І буде жити попри зло,
Бо рідна мова – це добро,
Яке не возять на базар...
Вона – навіки Божий дар!

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Донецьке обласне Товариство ім.Олекси Тихого

Сообщение Козарлюга » Чт май 16, 2013 21:01

17 травня група з 14 дітей (учасників Шостих Олексиних читань з Дружківки й Краматорська) і двох вчителів виїздить до Києва, де відвідає могилу Олекси Тихого на Байковому кладовищі, де він похований разом з Василем Стусом і Юрієм Литвином. Син Олекси Тихого - Володимир Тихий проведе групу екскурсією по місту. Звіти про подорож читайте в наступних сторінках цієї теми.

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Донецьке обласне Товариство ім.Олекси Тихого

Сообщение Козарлюга » Пн май 20, 2013 22:36

Мої враження від поїздки до Києва

Чемерис Соф’я

ЗОШ№19

Мрія.
Невже вона збудеться. Ще не віриться, що ми вже у Києві. Перше враження – це більше за все, що я бачила. І зразу метро, на одній зі станцій ми так глибоко спускалися під землю, що в мене навіть трохи заклало вуха.
Наша зустріч з Володимиром Тихим. Це добра, дуже розумна людина, яка з першої секунди захватила всю нашу увагу своїми розповідями. Цікаві історичні факти про створення та розбудову Києва, спогади про батька, все побачене – пам’ять на все життя.

Яскраві враження про місто, неймовірно широкий Дніпро, величезна купа пам’яток архітектурного мистецтва, які вдало поєднуються у різноманітні ансамблі. Університети, бібліотеки, будинок вчителя вражають своєю величністю та красою. Київ - величезна духовна спадщина. Ми почали свій рух від Володимирського собору, на шляху до Володимирівської гірки ми побачили та почули дуже багато цікавого: Київський національний університет, Університет ім.. Т.Г. Шевченка, Києво-Могилянську Академію, Академію наук України, Пам’ятники М. Грушевському, Г. Сковороді, Я. Мудрому, М. Лисенко, Б. Хмельницькому, Св. Апостолу Андрієві, Княгині Ользі, Кирилу та Мефодію, будинок, в якому народився О. Вертинський, Золоті ворота, Архітектурний ансамбль Софії Київської, Софіївську площу – серце Києва, де проходять усі важливіші та яскраві дійства, Михайлівський собор, Андріївський собор, пам’ятник жертвам голодомору. Були на Контрактовій площі, Майдані Незалежності.



А ще, мабуть це найголовніша подія була, ми відвідали Байкове кладовище. Це місто вражає своєю величчю, розмахом, вічними іменами, які і є історія нашої держави: Леся Українка, Тарас Шевченко, Леонід Биков, Богдан Ступка, Микола Руденко. На могилі Олекси Тихого нас зустрів Василь Васильович Овсієнко. Готуючись до написання та захисту пошукових робіт, ми багато читали з його спогадів, але побачити та почути з перших вуст було дуже цікаво.

Наша група поклала квіти до могил Олекси Тихого, Василя Стуса та Юрія Литвина. Почувши та побачивши все ще раз захотілося на весь світ заявити: «Я пишаюся тим, що я українка!»


Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Донецьке обласне Товариство ім.Олекси Тихого

Сообщение Козарлюга » Чт авг 29, 2013 17:31

http://maidanua.org/2013/08/yak-druzhki ... lezhnosti/

ДЕНЬ 22-ГО РОКУ НАШОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ !
Як його святкували у Дружківці.

День Незалежності це є як лакмусовий папірець для кожного українця, кожного українського регіону, міста, села. Саме в цей день найбільше говориться про те, що дала нам наша самостійність, незалежність, своя держава.
Що таке свобода? Для когось це незрозуміле слово і поняття. Для когось це головне, що може бути в житті. Українці, як і будь-яка європейська нація, поділені на тих та інших. Незалежність країни це відправна точка для сприйняття свободи особисто кожним її громадянином.
Я часто подорожую Україною і на своєму досвіді можу висказати думку, що рівень сприйняття свободи, свободи не, як довжини ланцюга, а як свідомої необхідності, в нашій країні, в різних її регіонах різний і майже протилежний. Захід України вважає свободу головним критерієм людського життя. Тільки вільна людина може успішно будувати нормальну, демократичну, європейську країну. Схід і Південь схиляються до «сильної руки», «царя у голові», такого собі «патерналізму». Це наслідки того, що саме ці наші області надто довгий час знаходилися у рабському стані і це було закладено на генетичному рівні. Все це колоніальна спадщина і її наслідки зможе вилікувати тільки час.
Але щоб прискорити процеси переосмислення свого буття, треба разом із людьми різного віку, а особливо з молоддю, займатися самоосвітою, вивчати свою історію і історію взагалі, знати долю свого краю, його видатних людей.
Сьогодні, 22 серпня 20132 року Донецьке обласне товариство імені Олекси Тихого (ДОО ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка), Європейська партія України, інші громадські організації демократичного напрямку, провели велопробіг на честь Дня Незалежності України і присвятили його нашому земляку, відомому правозахиснику, дисиденту, співзасновнику Української Гельсінської групи Олексію Івановичу Тихому.
Велопробіг такої форми на День Незалежності став вже традицією.
Рано вранці невеличка група велосипедистів з Дружківки, Олексієво-Дружківки й Костянтинівського району приїхала у село Їжівку, до хати, де народився і провів більшу частину свого вільного життя Олекса. Там нас очікував сюрприз. Перед хатою ми побачили установлений на кількох цеглинах камінець з табличкою, на якій вибитий текст про те, що тут народився і жив наш видатний земляк. Це напередодні свята було зроблено відділом культури Констянтинівської Райдержадміністрації. І нехай той камінець невеличкий і в тексті, мабуть з великої любові й пошани, написане, що Тихий був ще й письменником, та сам факт, що влада все таки намагається щось робити для увічнення пам’яті борців за незалежність України – це вже показник, що колись і вона зрозуміє, що без шанування національної пам’яті не будемо мати майбутнього, як ми, пересічні українці, так і сучасна влада.
Хвилиною мовчання ми вшанували пам'ять нашого героя.
Потім група поїхала у селище Олексієво-Дружківку, де на подвір’ї школи, де спочатку вчився, а потім і викладав Тихий, де встановлена пам’ятна стела Олексію Івановичу. Тут на 9-ту годину збиралися всі основні учасники велопробігу. Географія учасників це майже всі регіони північного Донбасу. Але ведучі групи з Дружківки й Костянтинівки.
Перед стартом всіх учасників благословив настоятель Дружківської церкви отець Дионисій. Він прочитав Молитву за Україну, згадав наших героїв, побажав успіху всів і окропив весь загал свяченою водою.
Старт був даний рівно о 9-30. Перша зупинка була на вулиці Шварова у Олексієво-Дружківці. Там живе вдова Олекси Тихого - Галина Устимівна. Вона все життя проробила учителем математики у місцевій школі. Всі учасники велопробігу сфотографувалися з нею на пам'ять. Галина Устимівна сказала таке: «Бажаю вам всім успішно добратися до фінішу. Будьте сильними, майте стрижень, досягайте великого!». Вона також розповіла, що точно такого ж дня 22 роки тому до її подвір’я так же під’їхало багато людей і вітали її з прийняттям акту про незалежність України. То були активісти Народного Руху України.

Далі буде...

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Донецьке обласне Товариство ім.Олекси Тихого

Сообщение Козарлюга » Чт авг 29, 2013 17:32

ЗАКІНЧЕННЯ:

Далі був важкий шлях пробігу крутими і хвилястими сільськими дорогами Костянтинівського району. Були зроблені декілька проміжних стартів. Не всі витримували ритму гонки. Але до фінішу прибули у повному складі.
В Олександро-Калиновому нас зустрічав відомий громадський діяч району Андрій Тараман. Він запросив всіх у музей села, який започаткував разом з активними односельцями. Цікаві етнографічні експозиції зацікавили учасників пробігу. Тут же на площі перед музеєм було проведено декілька стартів на швидкість.
На зупинці в центрі села нас вітав традиційний український козак Мамай, якого намалювали за кошт мешканців селища.
Кінцевим пунктом нашої подорожі було місто відпочинку на річці Бичок, яка протікає повз село. Це, знову ж, зробила громада села, на чолі з всюдисущим Андрієм Тараманом. Всі зручно вмістилися за величезним столом, Євген Борисович Фіалко провів віткорину на зняння фактів з життя Тихого, Володимир Березін розповів екологічні цікавинки. Всі присутні отримали книжки українських сучасних письменників В. Шкляра (Чорний ворон), А. Кокотюхи (Червоний). Відомий донеччанський поет Юрій Доценко подарував всім останні номери «України Козацької». Також Валерій Мурашко передав переможцям проміжних стартів, А Євген Фіалко подарував всім карти Дружківки, газету й путівник по місту.
А потім нас очікував черговий сюрприз. Андрій з односельцями запросили всіх скуштувати їх фірмовий Олександро-Калинівський куліш. Запорізька козацька страва прийшлася всім до вподоби. Після важкого пробігу всі голосно нахвалювали їжу, та дякували поварам.
Прийшов час прощатися. Всі роз’їхалися, кожний у своєму напрямку. Але від’їжджаючи кожний зглядувався, наче хотів добре запам’ятати це місце, щоб обов’язково сюди повернутися.

Євген Шаповалов
Голова Донецького Обласного
Товариства імені Олекси Тихого.

Аватара пользователя
Козарлюга
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2754
Зарегистрирован:
Вт янв 25, 2011 00:31

Re: Донецьке обласне Товариство ім.Олекси Тихого

Сообщение Козарлюга » Чт авг 29, 2013 17:34

http://nasha-druzhkovka.ru/vstrechaj-de ... oprobegom/

Встречай День Независимости велопробегом!

На маршруте

Евгений ФИАЛКО

Что за День Независимости без велопробега?! Так могут сказать многие велосипедисты, которые несколько лет подряд встречают этот праздник велопробегом «Стежками Олексы Тихого». Как правило, он заканчивается в Ижевке, где родился и долгое время жил выдающийся правозащитник, и откуда его увезли кагэбисты 5 февраля 1977 года, чтобы сгноить в тюремных застенках для политзаключенных. В этом году маршрут изменился: из Ижевки велопробег начинался.

Дело в том, что Константиновская райгосадминистрация решила установить перед хатой Тихих в этом небольшом селе мемориальный камень с надписью о знаменитом ижевчанине, покоящемся на Байковом кладбище в Киеве как национальный герой. И наиболее подходящий повод для этого, конечно, День Независимости. Открытие памятного знака прошло в торжественной обстановке: представители власти и общественности, телевидение, приветственные речи, минута молчания — и символический старт велопробега, основные колонны которого в это время только собирались двинуться из Дружковки и Константиновки к Алексеево-Дружковской школе №14, во дворе которой стоит памятник О.Тихому.
В этот раз маршрут пролегал из Алексеево-Дружковки в село Александро-Калиново Константиновского района (примерно 28 километров), находящееся у живописных истоков Клебан-Быкского водохранилища. Несколько лет назад здесь открылся редкий в наших местах этнографический музей украинского быта, созданный жителями села. Но об этом чуточку позже.
Традиционно дружковская команда собирается у «маленького самолета». Приятно было увидеть много знакомых лиц. Виталий Колбунов (капитан) и Сергей Пятак, например, участвовали во всех велопробегах, посвященных Олексе Тихому, начиная с 2009 года. Сергей взял с собою флаг Дружковки, который вручили им в отделе культуры, молодежи, семьи, спорта и туризма два года назад. Собственно, в этом до сих пор и состоит участие официальных властей в данном мероприятии.
Примерно в 8.30 началось движение дружковской колонны, а в Алексеево-Дружковке к ним примкнули константиновцы. Всего мы насчитали свыше сорока участников, пятеро из которых девушки. Были даже две семейные пары.
По традиции, построение и торжественный старт прошли у памятника Олексы Тихому во дворе школы №14. К присутствующим обратился настоятель Свято-Вознесенской церкви КП о.Дионисий, который прочитал молебен за Украину. «Учебники по истории можно переписывать каждые пять лет, — сказал он, — но память о прошлом нельзя вычеркнуть из наших душ». Он сказал, что имя Олексы Тихого знают во многих уголках Украины, где ему приходилось побывать.
С приветственным словом обратился и руководитель областного товариства им. О.Тихого Евгений Шаповалов, назвавший Олексу пророком, который верил в нашу Независимость и даже точно называвший время, когда она наступит. Проводить участников велопробега пришли представители сельсовета и директор школы Наталья Вовкотруб.
От памятника Олексы Тихому колонна и машины сопровождения двинулись по улице Шварова, где некоторое время жил Алексей Иванович. Его супруга, Галина Устимовна, вышла поприветствовать велосипедистов и пожелать им счастливой дороги. Все с удовольствием сфотографировались с ней на память. Она рассказала, что 22 года назад к ее дому подъехала большая группа людей из Народного Руха Украины, чтобы поздравить с провозглашением Независимости.

Велосипедистов приветствует жена Олексы Тихого Галина Устимовна
Самая трудная часть маршрута выпала, конечно, на участок дороги вдоль так называемых «хрущевских ставков» — ее можно сравнить разве что с американскими горками. Однако все выдержали это испытание с честью и испытали настоящий экстрим.
И вот колонна въехала в село Артема: здесь, на выезде, на покатом двухкилометровом подъеме, было намечено провести соревнования на скорость, так называемый «апхилл». Примерно половина участников решила попробовать свои силы. Вне конкуренции оказались константиновцы, занявшие три первых места: Александр Кириченко, Олег Безбородько и Владислав Бондаренко. Лучший из дружковчан Евгений Проскурин оказался четвертым. Скорость велосипедистов на отдельных участках достигала 40 километров в час.
Вновь потянулись подъемы и спуски, живописные степные пейзажи, и, вскоре после пересечения трассы на Красноармейск, где к ним добавилось еще несколько константиновцев, ребята въезжают в Яблуновку — последний населенный пункт перед Александро-Калиново. Здесь колонна слилась в дружную шеренгу и в таком виде въехала в это большое село, о котором в последнее время появляется все положительной информации.
По словам инициатора многих начинаний, руководителя общественной организации «Энеида» Андрея Тарамана, несколько лет назад в районе затеяли создание музея и решили забрать из Александро-Калиново трактор Ивана Баглая, на котором тот работал до войны, а перед уходом на фронт, зарыл его в землю. Вернувшись домой, он откопал свой трактор и продолжал на нем трудиться до самой пенсии. А затем этот трактор стоял, как памятник, у сельсовета, правда, уже изрядно обросший бурьяном. И вот, услышав, что их раритет, частичку живой памяти хотят забрать, селяне решили его не отдавать. Началась двухгодичная борьба с районными чиновниками, которая окончилась… взаимной победой!

Соревнование на площади у музея. Справа Виталий Колбунов
Трактор Баглая подтолкнул жителей к созданию собственного этнографического музея, который вскоре стал достопримечательностью Константиновского района — здесь уже побывали десятки делегаций. А вслед за музеем стало преображаться село: участники велопробега, например, увидели вживую, как расписывается в украинском народном стиле обычная автобусная остановка и какое замечательное место отдыха оборудовано на реке Бычок. Заметили они и царящую вокруг чистоту — кстати, районный праздник, посвященный Дню Независимости, должен был состояться именно здесь, в Александро-Калиново, но несколькими часами позже. Думается, набирающий популярность «зеленый туризм» обязательно придет в Александро-Калиново, и мы еще раз убедимся, что только через пробуждение громады лежит путь к нашему процветанию!
Здесь, на площади перед музеем, велосипедисты провели вторые соревнования на скорость — «драграйс»: по трое участников определили победителей в нескольких заездах, а потом прошел финал. В этот раз дружковчане подтянулись: Денис Авраменко и Евгений Пономаренко заняли второе и третье места, а первое досталось константиновцу Роману Антоненко.
Наконец, порядком уставшие, ребята потянулись в зону отдыха к реке Бычок, где их ожидали награды, викторина об Олексе Тихом и, конечно, горячий казацкий кулеш. Наступил час небольшого отдыха и открытого общения, ребята говорили, что готовы в таких велопробегах участвовать хоть каждый день. Старейшим участником велопробегов «Стежками Олексы Тихого» третий год подряд оказался 57-летний Сергей Давыденко из Дружковки. А одним из главных героев оказался шестилетний (!) Роман Пономаренко, преодолевший большую часть трассы самостоятельно на своем маленьком велосипеде (в прошлом году он сидел в багажнике отца, и эту фотографию мы помещали в НД). Тем самым Роман установил абсолютный рекорд самого юного участника, который вряд ли будет побит в ближайшее время. По словам отца, сын сам настоял на своем участии, и они с женой (которая ехала в машине сопровождения) не смогли ему отказать. Если есть такие участники, то у Украины большое будущее!
А вот что сказал руководитель областного товариства им.Олексы Тихого Евгений Шаповалов: «Незалежність країни — це відправна точка для сприйняття свободи особисто кожним її громадянином.
Я часто подорожую Україною і на своєму досвіді можу висказати думку, що рівень сприйняття свободи, свободи — не як довжини ланцюга, а як свідомої необхідності — в нашій країні, в різних її регіонах різний і майже протилежний. Захід України вважає свободу головним критерієм людського життя. Тільки вільна людина може успішно будувати нормальну, демократичну, європейську країну. Схід і Південь схиляються до «сильної руки», «царя у голові», такого собі «патерналізму». Це наслідки того, що саме ці області надто довгий час знаходилися у рабському стані і це було закладено на генетичному рівні. Це колоніальна спадщина, і її наслідки зможе вилікувати тільки час.
Але щоб прискорити процеси переосмислення свого буття, треба разом із людьми різного віку, а особливо з молоддю, займатися самоосвітою, вивчати свою історію і історію взагалі, знати долю свого краю, його видатних людей».

kornienko
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 347
Зарегистрирован:
Ср мар 30, 2011 13:03

Re: Донецьке обласне Товариство ім.Олекси Тихого

Сообщение kornienko » Чт фев 27, 2014 00:15

Олекса Тихий винний вже за те, що українець. А взагалі то такими про вокативними діями, місцева корумпована влада хоче відгородитися від тотальної ревізії і відкриття кримінальних справ за розбазарювання майна, коштів, землі і інших протиправних дій і бездіяльності урядовців Донеччини. Не вийде – Банду до суду і за грати.

ново55
Гость
Гость
 
Сообщения: 24
Зарегистрирован:
Вт дек 28, 2010 18:01

Re: Донецьке обласне Товариство ім.Олекси Тихого

Сообщение ново55 » Вс мар 02, 2014 01:22

Заява Товариства імені Олекси Тихого
В ніч з 22 на 23 лютого 2014 року вандалами, нелюдами, для яких немає нічого святого, - були залиті фарбою пам’ятна дошка з барельєфом Олекси Тихого на фасаді міської бібліотеки імені Лесі Українки, і пам’ятна стела, встановлена нашому видатному земляку на подвір’ї школи №14 в селищі Олексієво-Дружківка.
Олексій Іванович Тихий потерпав від влади у 1950-ті, переслідувався у 60-ті, розпинався за нас у 70-ті і був закатований у 80-ті… Як же треба боятися його, й тремтіти перед цією героїчною постаттю, щоб сьогодні, у 2014-му, вночі, з банкою фарби за пазухою, клацаючи зубами повзти до його образу й у черговий раз намагатися вбити його вже не живого, а тільки його лик…
Сьогодні вся Дружківка готова захищати наш пам’ятник Леніну на площі Леніна, на який, до речі, ніхто не зазіхає. Хай стоїть Ілліч, бог йому суддя. Але чому таке відношення до Тихого, який виріс на творах Леніна, був інтернаціоналістом? Чому ми захищаємо тих, кому до нас було байдуже і знущаємось над тим, хто віддав життя на наш народ?
Олексій Іванович казав про нас: «Люблю Донеччину, її степи, байраки, лісосмуги. Люблю її людей, - невтомних трударів заводів, шахт, ланів…». У своїх статтях він піднімав проблеми Донбасу, шукав шляхи їх вирішення. Як учитель, винаходив нові прогресивні педагогічні методи й підходи у виховання наших дітей.
Хто ж сьогодні так зганьбив наше місто? Хто зганьбив нас, дружківчан? Віртуальні «бандерівці», якими всю зиму нас лякають? А може це саме ті, що лякають???
Я вимагаю від влади знайти злочинців і покарати їх по закону. По факту повинне бути відкрито кримінальне провадження. А від себе додам: нехай земля горить під ногами тих уродів, морально недорозвинутих людей, які здійснили таке у нашому старовинному козацькому місті.

Євген Шаповалов, голова ДОТ ім. Олекси Тихого
ДОО ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка

ново55
Гость
Гость
 
Сообщения: 24
Зарегистрирован:
Вт дек 28, 2010 18:01

Re: Донецьке обласне Товариство ім.Олекси Тихого

Сообщение ново55 » Вт мар 25, 2014 11:07

Л.Огнева. На перехресті думок
http://smoloskyp.org/publicistika/logne ... esti-dumok

З нагоди дня народження О.Тихого та річниці виходу його книги «На перехресті думок», яка не лишила байдужими педагогів Донеччини.

Рік тому на черговому «Форумі небайдужих» у музеї «Смолоскип» було презентовано нове музейне видання «На перехресті думок». Це – збірка роздумів Олекси Тихого про виховання, освіту та культуру.

Книга була поширена серед педагогів. Вона відкрила їм іншого, досі невідомого Олексу Тихого.

Для таборових побратимів він був з одного боку простим і земним, а з другого – небожителем, святим: «... це була людина, близька до того ідеалу, де починається святість» – свідчить Василь Овсієнко.

Для сучасних політиків О.Тихий – правозахисник. Його політичний портрет не відрізняється від політичного портрету – ворога народу, створеного радянським судочинством. І тоді, і тепер – це потрібно політикам, а насправді, за кожним словом, за кожним зойком Олекси Тихого стоїть – філософ, педагог.

Двадцятирічним юнаком Олекса визначив мету свого життя та шляхи її досягнення: «щоб жило людство, його народ, його рід до останнього подиху вчитися і, по можливості, без насильства й примусу навчати всіх, хто бажатиме вчитися у мене». Тому не випадково для отримання фаху педагога він обрав найпрестижніший у Радянському Союзі вищий навчальний заклад – Московський Державний Університет, факультет філософії, кафедру педагогіки.

Та не судилося О.Тихому розвинути власні педагогічні ідеї, поширити власний досвід. Проте вони не лишають байдужими сучасних педагогів:

В Кабінеті української мови та літератури Ірини Курбацької (м. Ясинувата) серед необхідних таблиць, довідково–інформаційної літератури знаходяться: «Словник мовних покручів» Олекси Тихого, дослідження «Донецький захисник і пропагандист українського слова Олекса Тихий», книжки «Учитель Олекса Тихий», «Не можу більше мовчати», «Мова – народ», «На перехресті думок».

«… Ці книги сприяють піднесенню авторитету української мови як серед українців, так і серед інших, що часом мають на неї неправильні, міщанські, а то й шовіністичні погляди.» - перефразовує О. Тихого Ірина Курбацька, цитуючи його вислів щодо інших авторів.

Для неї педагогічні роздуми нашого земляка стали уроками.

Першим – його ставлення до української мови як до святині.

Другим – його боротьба за чистоту мови для українців.

Третім – його велика увага до вивчення першоджерел.

Про перші два принципи, яких за життя дотримувався О.Тихий, було багато написано, а на третій першою звернула увагу Ірина Курбацька:

«Справжнім майстер - класом Олекси Івановича Тихого є для мене його велика увага до вивчення першоджерел, щоби «до останнього подиху вчитися».

У книзі «Мова – народ» О. І. Тихий поставив за мету об’єктивно та повно «донести до читача висловлювання різних, переважно великих людей про мову, що містяться в сотнях книг, часто малодоступних».

Саме «малодоступністю», на мою думку, можна пояснити те, що майже 30 років я повторювала слова «наукових» видань, не прочитавши жодного разу циркуляр Валуєва. Така нагода з’явилася після виходу в світ книг «Мова – народ», «Не можу більше мовчати» та ін. …. («Валуєвський циркуляр» згадано в статті О. Тихого «Роздуми про українську мову та культуру в Донецькій області»).

В універсальному довіднику з української мови М.Зубкова (Харків: Школа, 2009 р.) (і не тільки!) зазначено: « Нищівного удару українській мові завдав 18 липня 1863 р. міністр внутрішніх справ П. Валуєв. У його таємному циркулярові, зокрема, зазначалося, що «никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может, и наречие их, употребляемое простонародием, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши». …За циркуляром заборонялося навчання в освітніх закладах усіх рівнів, друкування книг духовного змісту, навчальних та для народного читання українською мовою; як виняток, дозволялося видавати тільки твори художньої літератури після попередньої ретельної цензури.»)

«Валуєвський циркуляр» розпочинається тезою про суперечки в періодиці щодо можливості існування самостійної малоросійської літератури. «В С.-Петербурге даже собираются пожертвования для издания дешевых книг на южнорусском наречии», багато книжок уже надійшли на розгляд цензурного комітету. Далі читаємо: «Немалое число таких же книг представляется и в Киевский цензурный комитет. Сей последний в особенности затрудняется пропуском упомянутых изданий, имея в виду следующие обстоятельства: обучение во всех без изъятия училищах производится на общерусском языке и употребление в училищах малороссийского языка нигде не допущено; самый вопрос о пользе и возможности употребления в школах этого наречия не только не решен, но даже возбуждение этого вопроса принято большинством малороссиян с негодованим, часто высказывавшимся в печати. Они весьма основательно доказывают, что никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может, и что наречие их, употребляемое простонародием, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши…»

Міністр внутрішніх справ визнав необхідним зробити по цензурному відомству розпорядження, щоби до друку «дозволялися» тільки твори «изящной» літератури.

Таким чином, уважаю помилковими ті посилання на «Валуєвський циркуляр», у яких цитуються слова «ніякої особливої української мови не було, немає та не може бути» без указівок на авторів - Київський цензурний комітет.

Уклін Вам, Олексо Івановичу, за уроки Учителя».

Прошу звернути увагу ще на одну фразу з Валуївського циркуляру: " самый вопрос о пользе и возможности употребления в школах этого наречия не только не решен, но даже возбуждение этого вопроса принято большинством малороссиян с негодованим, часто высказывавшимся в печати. Они весьма основательно доказывают, что никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может..."

Валуєв наводить ще інші, вагоміші причини прийняття циркуляру такого змісту, але ж, виявляється, що й самі українці допомогли йому в цьому. Може Київський цензурний комітет збрехав, а може - ні. Досить згадати лише депутатів ВР України, що цвірінькають вєлікім язиком.

Цікаве ґрунтовне дослідження «Думки О. Тихого про виховання і сучасна педагогіка» зробила Майя Первак (м. Донецьк). Пропонуючи провести педагогічні читання за книгою О. Тихого «На перехресті думок», вона пише:

«Ми працюємо над проблемою гуманізації навчально-виховного процесу, бо це не стільки «модно», скільки справді необхідно сьогодні, а погляди О.Тихого цілком відповідають побудові ГУМАННОГО освітнього процесу »

Щодо цього свою думку висловлює Володимир Тихий (м. Київ): «Батько більше наголошує на необхідності ЕТИЧНОГО виховання, але якраз це і добре - можна поговорити про те, в чому ці два підходи подібні/відмінні».

Серед, надісланих мені як упоряднику збірки «На перехресті думок», листів є один, в якому автор дає філософську оцінку, зробленого Олексою Тихим. Процитую його повністю, але перед тим треба дещо нагадати.

1. Дух - філософське поняття, що часто ототожнюється з нематеріальним початком.

2. Біблійне твердження «На початку було Слово» означає, що абстрактні уявлення лежать в основі матеріального світу і дозволяють йому існувати.

Апостол Павло сказав, що «видиме тимчасово, невидиме вічно» (Друге послання до Коринфянам 4: 18).

3. У вересні 1929 року П.О.Флоренський у своєму листі до В.І.Вернадського висловлював думку «про існування в біосфері, або, можливо, на біосфері того, що можна було б назвати пневматосферою, тобто про існування особливої частини речовини, залученої до колообігу культури або, точніше, колообігу духа. Незвідність цього колообігу до загального колообігу життя навряд чи може підлягати сумніву. Але є багато даних, щоправда, ще недостатньо оформлених, які натякають на особливу стійкість речовинних утворень, пророблених духом, наприклад, предметів мистецтва. Це змушує підозрювати існуванння й відповідної особливої сфери речовини в космосі».

(П.О.Флоренський – В.І.Вернадському. Лист від 21 вересня 1929 р. / Листування В.І.Вернадського та П.О.Флоренського // Хроніка-2000. Український культурологічний альманах. – Випуск 57-58. – К., 2004. – С. 653-670. стор. 661)

Тут мова йде про збереження в Космосі інформації про здобутки людства та її вплив на нього.

А тепер повернемося до листа Вікторії Бак педагога-пошукача з Артемівська.

«Нещодавно познайомилася детально з життям і творчістю Олекси Тихого по книзі "На перехресті думок". Хочу подякувати усіх, хто брав участь у виданні цієї книги, його родичів і послідовників. Життя цієї дивовижної людини змусило мене замислитися над тим, як розвивається людство. Головне, що з нами повинно відбуватися - це еволюція свідомості, але свідомість, якраз та структура, яка піддається зміні украй повільно. Такі люди, як Олекса Тихий мають такі якості свідомості, яка тільки колись з'явиться в майбутньому у більшості людства. Його свідомість натхненна, думаю, що ця особлива якість украй малої кількості людей. Причому йому була властива ще і дуже висока моральність, що проявилася в справах і вчинках. Він відчував свою відповідальність за народ, країну, людство, тому жив для вічності, а тому був так відкрито правдивий.

Олекса Тихий своїм життям затверджував певний образ людини, яку обов'язково повторюватимуть інші. Він створював простір, опрацьований духом, в якому майбутні покоління не зможуть жити тупим і тваринним життям. Усі його думки про те, що відбувалося на Донбасі - досконала правда. Культура знищувалася цілеспрямовано і планомірно і все, що зараз ми маємо, маємо як наслідок цього знищення. Життя Олекси Тихого дає нам шанс на те, що ми переживемо смутні часи і повернемося до своїх коренів, до самосвідомості українського народу, здатного до життя гідного, чесного і радісного».

ново55
Гость
Гость
 
Сообщения: 24
Зарегистрирован:
Вт дек 28, 2010 18:01

Re: Донецьке обласне Товариство ім.Олекси Тихого

Сообщение ново55 » Пт июн 13, 2014 23:51

https://www.facebook.com/groups/1424125 ... ts&fref=ts
Сторінка товариства Тихого на Фейсбуці.

ново55
Гость
Гость
 
Сообщения: 24
Зарегистрирован:
Вт дек 28, 2010 18:01

Re: Донецьке обласне Товариство ім.Олекси Тихого

Сообщение ново55 » Вт фев 24, 2015 15:04

На подвір"ї встановлюють па"ятник українському герою, а всередині красуються "колорадські" стрічки... І ніхто з присутніх не зробив зауваження. А бандити з цими стрічками вбивають наших братів і синів на Донбасі... І замітьте: жодної української символіки!!! Таке враження, що ми в музеї СССР. так що ж ми хочемо від наших донбаських дітей? Їх змалку по сьогодні виховують у дусі ненависті до України, до незалежності, до свободи!!!
Директор школи Вовкотруб Наталя Василівна член козацької організації "Всєвєлікаго войска Донского", які активно брали участь у тероризмі, стояли озброєні на блокпостах, а зараз активно воюють проти української армії...
http://youtu.be/_zAqEpdUWs0

Пред.

Вернуться в Дружківський міський осередок

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 2