* МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА    Мы в facebook,
присоединяйся!      Сайт 
газеты

Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Модераторы: slc, Краевед, Светлана

Аватара пользователя
Краевед
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 8090
Зарегистрирован:
Пн июл 30, 2007 19:32

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Краевед » Вс мар 20, 2011 16:52

Юлия Пивовар писал(а):Так, безперечно!

Ага! Зрозумів. Це текст Вашої книги "Історія Яковлівки".
До речі, свого часу в будинок поміщика Гаркушенка ми з паном IVA закохалися з першого погляду. Я завжди не міг відірвати від нього погляд, коли доводилося їздити до Донецька. А це минулого чи позаминулого року пан IVA влаштував поїздку в Дружківку, то ми вже ходили навколо того будинка - торкалися до нього руками, ледь не цілували його старі прекрасні стіни. Фетиш якийсь, але саме так і відбувалося.
Ищу видовые открытки до 1917 года.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 18:53

Да, уважаемый Краевед, Вы правы. Это текст из книги. Дело в том, что ее уже нет в наличи, а многие спрашивают. Вот и решила разместить здесь ее фрагменты, дополнив некоторым материалом, чтобы можно было сослаться на форум и привлечь народ!
А что до Гаркушенковского дома, то Вы правы, старинные здания привлекают внимание и навивают достаточно необычные ощущения!

Аватара пользователя
Краевед
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 8090
Зарегистрирован:
Пн июл 30, 2007 19:32

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Краевед » Вс мар 20, 2011 19:06

Юлия Пивовар писал(а):...Вот и решила разместить здесь ее фрагменты, дополнив некоторым материалом, чтобы можно было сослаться на форум и привлечь народ!...

Будем надеяться, что именно так все и будет.
Ищу видовые открытки до 1917 года.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 21:47

Релігійне життя селища.

На початку ХХ століття Дружківка була вже доволі великим населеним пунктом з відповідною соціальною струк-турою. В «Справочнике Екатери-нославськой епархии за 1913 год» записано, що в 1900 році в селищі Яковлівка було побудовано церкву. Це стало ще однією центральною подією селища. Розташовувалася вона трохи вище колишньої ЗШ № 2, але, нажаль, була спалена ще в 30-х роках ХХ століття. Зберігся лише малюнок з її зображенням, зроблений Олексієм Бондарем по пам’яті. За архівними даними, це була кам’яна церква, в якій особливо шанувалася свята ікона Казанської Божої Матері. Біля церкви розташовувалася садиба священика, залишки якої збереглися й до наших днів. Приход 1900 році складався з 956 осіб (881 чол., та 76 жін.).
Поряд з православ’ям розвивалися й інші релігійні течії. Так, в 1903 році у поміщика Ізмайлова штундисти викупають 2400 десятин навколо ст.Дружківка. В цьому ж році в штундизмі помітно пожвавився рух суботництва, з’явилося це й в селищі. Під впливом проповідей до суботництва перейшло 7 родин. Декілька сучасних родин Яковлівки дотримується й дотепер цієї релігійної течії.
В 1905 році до сусіднього селища Сурово з Херсонської області приїжджають християни-баптисти. За доволі короткий час вони відкривають свою церкву, яка стала не тільки першою баптистською церквою Дружківки, але й району від Сурово до Лозової. Вона була названа Суровсько-Лозова помісна церква, а згодом стала й основою баптиських церков інших міст Донбасу. Безперечно, що до нової церкви потягнулися й мешканці Яковлівки. Так виникає перший в нашому місті релігійний конфлікт. Яковлівська православна церква, спираючись на підтримку влади, починає чинити всілякі утиски християнам - баптистам. Розпочавшись ще при царській владі, утиски набрали сили за часів Радянського Союзу. В 1933 році баптистській церкві влада запропоновувала розділитися на три самостійні общини, вважаючи, що маленькі общини буде легше знищити, ніж одну велику церкву. Так з’являється самостійна Яковлівська церква, яка за архівними даними нараховувала 360 чоловік, маючи капітал 3700 крб. на рік. Земельного наділу вона не мала, але натомість отримала квартири для пресвітерів. На місці нинішнього автовокзалу з’являється Молитвений будинок. Та йому не судилося проіснувати довго: радянська влада все сильніше береться за придушення будь- якого релігійного життя. Закриваються православні церкви та монастирі, тим паче зазнають утисків інші релігійні течії. В 1937 році всі церкви були офіційно закриті владою.
На сьогоднішній день Яковлівка доволі різноманітна в релігійному сенсі: на її території існують 3 баптистські церкви, суботницька та ще декілька протестантських церков, а також православні церкви московського та київського патріархату ( єдина в Дружківці).

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вт мар 22, 2011 17:08

Важкі 30-ті роки.
Наприкінці 20-х - початку 30-хроків ХХ століття, було проголошено курс на індустріалізацію – процес прискореного розвитку промисловості, у першу чергу – важкої, перетворення господарства країни на індустріальне. Ця значна подія не могла не торкнутися й Дружківки, і безпосередньо селища Яковлівки. Та, нажаль, економічна могутність держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на зміцнення тоталітарного режиму і затвердження у свідомості людей ідеологічних догм більшовизму, створення військово-економічних ресурсів для «експорту революції».
Наприкінці 1932 року, як і в усьому Союзі, на селищі були введені паспорти та обов’язкова прописка. На початку 1939 року всі робітники міських заводів отримали трудові книжки, які були розроблені Радою Комісарів СРСР з метою упорядкування обліку робітників та службовців. Індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супроводжуючись масовим розкуркуленням та репресіями.
Розкуркулення населення, природні катаклізми та політика радянської влади приводять країну в 1932-1933 роках до страшних подій, які отримали назву Голодомор.
В селищі Яковлівка, за свідченнями очевидців, голод не був таким жахливим. Працювали заводи, людям видавали пайки. Але селище було переповнено жебраками, пухлими від голоду людьми, які просили милостиню. Це зумовлювалося перш за все розташуванням селища - біля залізниці та проїзного тракту. По ньому весь час рухалися голодуючі: одні в напрямку Краматорська, інші - Костянтинівки.
Якщо голод 30-х років пройшов майже повз селище, то добу репресій Яковлівка пережила в повному обсязі. 20-30 роки ХХ минулого століт-
тя - одна з найстрашніших сторінок в історії СРСР. Ці роки обійшлися країні в мільйони жертв, якими, як правило, ставали освічені, талановиті люди.
Економічний зріст в умовах гострої нестачі капіталів вів до розриву економічних та соціальних аспектів розвитку. Прискорена індустріалізація та сполошна колективізація різко активували міграційні процеси, круту ломку ціннісних орієнтацій - «великий перелом». Сконденсувати черезмірну соціально-психологічну енергію народу, направити її на вирішення ключових проблем розвитку, компенсувати в якійсь мірі слабкість матеріального положення був призваний потужній політико - ідеологічний прессінг. В
30-ті роки ламається грань між політичним та громадянським суспільством: економіка підкорюється тотальному державному контролю, партія зливається з державою, держава ідеалізується.
В той же час починається ще один процес, який представляє собою один з найцікавіших суспільно - політичних та культурних феноменів ХХ століття. Це – українізація. Торкнулася вона, разом з репресіями, й Яковлівки. Розвиток української культури в цей період став можливий завдяки політиці діючих структур в Україні, перш за все завдяки діям М.Скрипника – наркома освіти УРСР. Переконаний ленінець, член партії з 1897 року, він 15 років входив до керівного складу УРСР як член Політбюро ЦК КП(б)У, був патріотом, який міг повести за собою людей. За його ініціативою українізація проводилася адміністративно. На українську мову було переведено діловиробництво, державні та партійні заклади – їх робітники повинні були здавати іспит на знання української мови. Все це сприяло зростанню свідомості українського народу.
Спочатку ці дії не заважали владі СРСР. Але в 1933 році таке «самоуправство» відмінили. Процес українізації було пересічено, розпочалися переслідування прихильників політики Скрипника, особливо серед інтелігенції: вчителі, лікарі, інженери піддавалися жорстоким репресіям.
Яскравим прикладом цієї страшної епохи стала трагічна доля директора Яковлівскої школи Мустяца Василя Івановича. Народився він 9 березня 1883 року в селі Плетений Ташлик Херсонської губернії. Його батьки були бідними, неграмотними селянами, молдаванами за національністю .З 1 травня 1907 року Мустяц Василь Іванович працює учителем 2-х класного заводського училища при заводі Донецького товариства («верхня школа»). Це була школа, яка розташовувалася на місці нинішньої ЗШ № 1 та зруйнована на початку 50-х років. Ці данні підтверджує довідка, видана Мустяцу В.І. 19 квітня 1931 року за № 236.
В 1912 році завдяки йому була відкрита школа при Єлісієвському кінному заводі (нині селище Горняк). Але весь цей час, не дивлячись на свою байдужість до політики, Василь Іванович перебував у вихорі подій того часу. Наприкінці 1915 року він був мобілізований до царської армії, почавши життя солдата. Через півроку, згідно діючому циркуляру, його було направлено до школи прапорщиків, а, по закінченню її, Мустяц потрапляє в Кустанай, в запасний полк. Там розпочалася тяжка муштра, поки в 1916 році його, не запросили до Одеського військового округу в якості перекладача
(він вільно володів румунською мовою). Лише в 1918 році йому вдалося вирватися звіди. Так, не зробивши за всю війну жодного пострілу, Мустяц знов опиняється в Дружківці. Через декілька днів він вже викладає в школі. 10 жовтня 1918 року його перевели «вчителем-завідувачем» до Яковлівської земської («нижньої») школи, де він працював до 28 травня 1919 року. «За цей час, - пише в своїй автобіографії Василь Іванович,- хотіли мене мобілізувати й петлюрівці, й гетьманці, й григорівці, але я твердо тримався школи й нічого не знав». Врешті-решт його все ж таки заберуть до армії Денікіна. Не беручи участі в військових діях, але знаходячись постійно під підозрою як більшовик, Василь Іванович переходе з однієї частини в іншу, поки наприкінці його не демобілізують як вчителя. З 1 листопаду він вже проводить уроки в рідній школі. Та згодом знову йде набір до армії. Згадуючи цей тяжкий рік, він пише: «Скриваючись від білих, постійно ризикуючи бути спійманим та повішеним, я не менше побоювався червоних, які в розпалі могли відправити мене на той світ. Але все закінчилося добре. За весь час громадянської війни я жодного разу не вистрілив, нікому не завдав зла, як і мені ніхто не зробив нічого худого».
В 1924 році Василь Іванович поховав свою першу дружину, яка померла від туберкульозу, а так як діти потребували матері, він одружився вдруге, на вчительці Людмилі Андріївні Груші. З того часу вони жили разом не вступаючи ні в які політичні конфлікти. Це був єдиний спосіб вижити в той нелегкий час, особливо вчителям, так як з 1922 року ця верства населення особливо піддавалася контролю та нагляду. Так, в травні 1923 року за рішенням компартійної влади були створені атестаційні комісії, які, керуючись таємною інструкцією, перевіряли всіх вчителів з політичних, ідеологічних, ділових позицій. Саме ці комісії вирішували долю конкретної людини - бути їй вчителем чи ні.
Супруги Мустяц витримали всі перевірки й навіть змогли не виявити своє обурення з приводу вилучення в 1924 році зі шкільних бібліотек дитячої, історичної та художньої літератури, яка, на думку радянської влади, була провокуючою та «непотрібною» молодому поколінню. Вони розуміли обстановку, яку створювала влада, розуміли й своє безсилля, віддаючись вихованню своїх дітей та школярів. В 1928 році в їх родину ввійшов Пономарьов Григорій Харитонович, який одружився на їхній донці Галині. Саме завдяки його заводському заробітку обидві родини змогли вижити в голодні 1932-33 роки. Багаточисельна та постійно зростаюча родина вимагала постійного даху над головою, і в 1936 році на кошти всієї родини було куплено будинок з присадибною ділянкою на Яковлівці, по вулиці Артема.
Начебто все йшло своєю чередою, нічого не передвіщало біди: вихорі революції стихли, всі перевірки витримано, але біда все ж таки завітала в будинок Мустяців. 18 листопада 1937 року за звинуваченням в антирадянській контрреволюційній агітації був арештований Василь Іванович. Під час нічної облави у родини забрали все, що в них залишилося після придбання будівлі. Через 4 дні після арешту, тобто 22 листопаду 1937 року він вперше піддався допиту начальником 4 відділу Костянтинівського міськвідділу НКВН сержантом Вороновим. Мустяц В.І. розповів свою біографію, і не визнав себе винним в агітації. Наступного дня Василя Івановича було приговорене до розстрілу з конфіскацією майна. У звинуваченні, підписаному начальником міськвідділу НКВД старшим лейтенантом держбезпеки Флейшманом, було написано: «Мустяц вів контрреволюційну українську націоналістичну пропаганду, різко виступаючи проти заходів партії та радянської влади, всіляко компрометуючи при цьому вождів та керівництво партії». ( Справа № 6377-2ф, архів УСБУ Донецької області). Дана справа містить багато свідчень про «антирадянські дії» директора школа, але всі вони при більш детальному розгляді перетворюються на формально зібраний компромат проти Мустяца. При повторному розслідуванні всіх свідків, що давали показання по цій справі, в місті не опинилося. Ті ж люди, серед яких проводилося повторне опитування, відмічали його високий професіоналізм, педагогічний талант та відсутність будь-яких розмов на політичні теми. Показання цих свідків дали можливість на початку 1941 року зняти з Василя Івановича звинувачення та реабілітувати його родину. Сам він був реабілітований лише 28 квітня 1957 року Військовим трибуналом Київського військового округа № 94\о-57 за відсутністю складу злочину. Родина Мустяца В.І. до сих пір не знає, коли його було розстріляно та де покоїться його прах.
Крім директора школи, ще багато мешканців селища, як і всього міста, піддалися утискам, репресіям та судам. Серед них були: Авраменко Олексій Андрійович (1916р. українець, освіта нижча, б\п, Агент по постачанню пляшкового заводу), Андреєв Петро Олександрович (1910р.н. країнець, освіта 3 кл, б\п. Модельник. Засуджений 1937року, відправлений до трудових таборів. Реабілітований в 1952 році.), Безкоровайний Іван Васильович (1890 р.н., українець, освіта нижча, б\п. Працював- болтовий завод. Реабілітований у 1955 році), Бут-Варда Софія Семенівна (асирійка 1911р. освіта 3 класи,б\п. Заарештована 23.05.1949р. 10 років трудових таборів. Реабілітована 1991р.), Ветлицький Борис Олексіандрович (1897р. росіянин, освіта вища, працював в Яковлівській школі учителем математики. Засуджений у 1938р до розстрілу), Гладишев Микола Васильович (1878р. Заарештований 30.10.1937р. засуджений на 2,5 років в трудових таборах.
Реабілітований в 1992р.), Іммеруані Володимир Петрович(1891р.н., грек
працював на болтовому заводі. В 1937 року був заарештований, засланий на 10 років ВТТ. Реабілітований в 1957 р.), Кушнарьов Василь Маркович 1899р. росіянин слюсар болтового заводу. Заарештований 20.04.1937, засуджений на 10 років ВТТ. Реабалітований в 1990р.), Климус Іван Максимович (освіта початкова, б\п. робітник машзаводу. Заарештований 18.11.1937р. Засуджений до розстрілу.Реабілітований у 1960 р.),

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружківка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вт мар 22, 2011 17:14

До речі, зберігся лист дружини Василя Мустяца датований 29 серпням 1917 року, овіяний тією епохою, яка пішла від нас назавжди.
Изображение
Изображение
Изображение

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вт мар 22, 2011 17:14

Дружківці на крейдовій горі.

26 вересня 1968 року в м.Краматорську було відкрито пам’ятник «Жертвам фашизму» 1941-1943рр на Крейдяній горі. Він стоїть на тому місці, де в роки окупації фашисти створили концтабір.
Пам’ятник видно здаля. Сірий кам’яний обеліск. Барильєф скорботної матері: міцно стиснуті губи, очі дивляться з очікуванням і тривогою вдалечінь, рука стискає на грудях хустку. Жінка-мати в скорботі. Скорбота за тисячі мешканців цієї території, замордованих німецькими катами. Тут немає прізвищ, тому що лежить на цьому місці 6 000 чоловік.
Автором памятника є Леонід Михайлович Солопеєв, який сам був учасником війни, мав 14 бойових нагород. Неподалік від обеліску-кар'єр. Зараз він заріс травою і майже нічого не нагадує про ті страшні події. Тут, на цьому самому місті, людей примушували підходити до краю обриву, роздягатися і... лунали постріли, на мить приглушивши все: і плач, і прокльони, й молитви. Розстрілювали групами по 20-25 чоловік, а іноді й більше. До таких же груп потрапляли й мешканці Дружківки.
В 1967 році в Дружківці на основі рішення виконкому працювала комісія, яка провела перевірку громадян Дружківки, що загинули від фашистського режиму. Саме тоді стало відомо, що 11 дружковчан розстріляні та поховані на Крейдовій горі в Краматорську (ФЗ-3460,1 доп.д.26,65с.13) Вчитель ЗШ № 9 Макарова Н.Г. що займалася цим питанням, нагадала всім прізвища загиблих земляків. Це:
1.Кучеров Леонтій Микитович (1896р. Вул.Ульянівська, 138), розстріляний 15.03.1942р.
2. Кішиньов І.Я. (1904 р., вул.Фрунзе, 24), розстріляний 10.06.1943р.
3.Парфілов Олександр Григорович (1911р., вул Урицького, 73) арештований 14.06.1943р., розстріляний.
4.Рожков (вул.Фрунзе) розстріляний 30.07.1942р.
5. Кучеров Максим Микитович (1902р. вул. Леніна, 120), розстріляний 15.07.1942 р.
6. Літвинов Михайло, член КП(б)У (вул. Сумська 1, арештований 21.06.1942р.,)
7. Скитнік Л. П. (вул. Котовського, 10, розстріляний 12.06.1942 р.
8. Чайка Степан (вул. Молокова, 21/2), 3.06.1942 р.
9. Новіков М. І. (ул. Набережна 16/1), 2.08.1942 р.
10. Іващенко Павло Кузьмич (вул. Ворошилова, 46), розстріляний
29.07.1942 р.
11. Головащенко І. Л. (вул. Севастопольська, 10), 25.07.1942 р.

Аватара пользователя
Краевед
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 8090
Зарегистрирован:
Пн июл 30, 2007 19:32

Re: Історія селища Яковлівка (Дружківка)

Сообщение Краевед » Вт мар 22, 2011 18:11

Юлия Пивовар писал(а):До речі, зберігся лист дружини Василя Мустяца датований 29 серпням 1917 року, овіяний тією епохою, яка пішла від нас назавжди....


Перепрошую, а де той лист зараз зберігається?
Ищу видовые открытки до 1917 года.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вт мар 22, 2011 21:21

Лист зберігається в архіві газети "Наша Дружківка".

Аватара пользователя
Краевед
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 8090
Зарегистрирован:
Пн июл 30, 2007 19:32

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Краевед » Вт мар 22, 2011 21:32

Юлия Пивовар писал(а):Лист зберігається в архіві газети "Наша Дружківка".

Дякую. В тому архіві є старі поштівки з видами населених пунктів Донеччини до 1917 року?
(Кому - шо, а курці - просо.)
Ищу видовые открытки до 1917 года.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Ср мар 23, 2011 09:04

Шановний Краєзнавець, невже Ви думаєте, що якщо б вони були, я б Вас не повідомила?!

Аватара пользователя
Краевед
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 8090
Зарегистрирован:
Пн июл 30, 2007 19:32

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Краевед » Ср мар 23, 2011 13:07

Юлия Пивовар писал(а):Шановний Краєзнавець, невже Ви думаєте, що якщо б вони були, я б Вас не повідомила?!

Дякую. Але зайвий раз нагадати про себе не завадить. *DRINK*
Дружківка мене турбує. Є у пані Світлани один знайоомий, у якого є поштівки, які меніі потрібні. Але, нажаль, чи вона чемно тримається, чи він - твердий горішок, проблему вирішити не виходить, хоч плач!
Перепрошую, пані та панове, що мова про особисте.
Ищу видовые открытки до 1917 года.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Сб мар 26, 2011 20:52

Історія Яковлівської бібліотеки


Після війни, в 1947 році, однією з перших почала обслуговувати читачів міська бібліотека № 1( нині ЦМБ ім. Л.Українки). Розташувалася вона в приміщенні Яковлівської школи № 2. Наприкінці 1947 року з її фондів була відібрана література для відкриття дитячої бібліотеки.
З 1950 по 1954 роки бібліотека знаходилася по вулиці Леніна селища Яковлівка ( зараз вул.. Ульяновська, 113). Історія цієї будівлі дуже цікава: в війну тут розташовувалась церква, потім-міліція, потім – бібліотека, зараз тут знов церква : парафія святого мученика Іоанна Воїна.
За спогадами Євгенії Володимирівни Свенської, при оформленні бібліотеки дуже допомагали домові комітети, актив бібліотечної ради. За їх допомоги у сквері біля бібліотеки були поставлені лавки та кожен тиждень проводилися вечори. Влаштовувалися читання, по декілька тижнів вивчали один твір. З лекціями та бесідами виступали лікарі, вчителі та громадські діячі. Увечері грав духовий оркестр, мешканці селища збиралися в цьому центрі духовної культури для обговорення новин, перегляду газет та журналів. Читалися поезія та проза місцевих письменників. Так селище жило до 1954 року, коли бібліотека переїхала до будівлі по вулиці Леніна,33. Залишився тільки філіал № 7, який був утворений ще в 1948 році як дитяча бібліотека. В ній працювало 2 співробітника : Щербакова Лідія Григорівна та Стребкова Євгенія Володимирівна. До бібліотеки діти тягнулися з сусідніх селищ Сурово та Торецького. Читачів було багато. Протягом дня обслуговувалося по 140-150 читачів. Крім видачі книжок на руки, співробітники бібліотеки проводили велику масову роботу з пропаганди книжок: літературні вечори, читацькі конференції та диспути. В дні шкільних канікул проводилися заходи в кінотеатрі ім. І.Франко, влітку – в парку культури.
В 1967 році бібліотека переїхала в приміщення по вулиці Поштовій
(колишній дім діда О.Чепеля). В грудні 1981 року, в зв’язку з аварійним станом приміщення, бібліотека знов перебирається в ліве крило школи № 2, а з лютого 1996 року вона обслуговувала вже й дорослих читачів, отримавши статус бібліотеки родинного читання. В грудні 2005р. була перенесена до комплексу МАН (колишня будівля магазину «Берізка») ставши однією з перших в Україні бібліотек, відкритих за потреби приватної особи (депутата міської ради Ашота Мелікбегяна).

Аватара пользователя
Cancer
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 2148
Зарегистрирован:
Пн дек 27, 2010 04:22

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Cancer » Пн июл 18, 2011 02:44

Изображение

Изображение
Изображение

Источник Екатеринославское губ. земское собрание. Журналы Екатеринославского губернского земского собрания. С приложениями. Приложения 1900 г.
Ссылка http://www.knigafund.ru/books/80635

Аватара пользователя
Краевед
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 8090
Зарегистрирован:
Пн июл 30, 2007 19:32

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Краевед » Пн июл 18, 2011 07:53

Просто суперклассная информация!

Уважаемый Cancer! Если Вам попадется на глаза информация о ст.Краматорская и окрестных селениях (Харьковская губ., Изюмский уезд, Белянская волость), буду несказанно благодарен.
Ищу видовые открытки до 1917 года.

Пред.След.

Вернуться в Дружківський міський осередок

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1