* МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА * МЫ ИСПОВЕДУЕМ ПРИНЦИПЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА    Мы в facebook,
присоединяйся!      Сайт 
газеты

Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Модераторы: slc, Краевед, Светлана

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 14:43

Раз уж решили каждый поселок комментировать отдельно, то приступим...

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 14:45

Заснування загадкової Паршаківки.



Про те, що ця територія ніколи не пустувала, вже не виникає жодних сумнівів, адже це підтверджується не тільки народними легендами про славетні подвиги запорозького козацтва, але й архівними документами. Ще наприкінці 1660 року за правління Олексія Михайловича був прокладений особливий таємний шлях на р.Кальміус та в Кальміуську паланку. Наприкінці XVII - початку XVIII ст.. на даній місцевості виникають зимівники запорозьких козаків.[Енциклопедія Брокгауза та Ефрона]. В основному це були відставні козаки - ті, хто вже не ніс службу в січовому постійному війську (при досягненні 35-40 років січовий козак йшов у відставку, селився на землях, де він вів вже осілий спосіб життя, але у військовий час зобов’язаний був за першим призивом Коша брати участь у битвах). Їх задача була в обробленні земель, наданні на утримання постійного війська хліба, м'яса, грошей, меду та інше, а головне - нести сторожову службу. За розпорядженням Коша, запоріжці - січовики , що тут мешкали, зобов’язані були приймати та допомагати всім мандрівникам та подорожнім.
Згідно «Матеріалів для історико - статистичного опису Катеринославської єпархії» урочище Паршаківка, маєтність Дружківка, була «старожитнім запорозьким поселенням». За дослідженням дружківського краєзнавця та історика Володимира Качура «Історія Дружківки та її округи», Паршаківка знаходилась на річковій заплаві неподалік від залізничного вокзалу міста Дружківка, одразу за копровим цехом машинобудівного заводу. А маєтність Дружківка при Грузькій-на правому боці Торця в сучасному селищі Олексієво-Дружківка. Поселення Паршаківка та Дружківка були зовсім різними, окремими населеними пунктами та знаходились на самому краю володінь Запорозької Січі. Ще з давніх - давен тут був пікет запорозького козацтва та його сторожова вежа. Спочатку козаки будували напівземляні приміщення з невеликими кругленькими віконцями та здобували їжу охотою, рибальством та скотарством. А вже трохи обжившись, розбудовували зимівники. Тут було вже повноцінне житло – глинобитна хата, яка оточувалась декількома нежилими забудовами. Володар - козак використовував працю вільнонайманих людей, що втікали від кріпосного права з різних губерній України, а перш за все з Слобожанщини, Полтавщини, Чернігівщини.
Зацікавленість викликає сама назва населеного пункту - «Паршаківка». Довгий час про її місцезнаходження не було нічого відомо. Саме тому з’явилися декілька версій щодо походження цієї назви. Перша версія, що Паршаківка («парша»-маленька) буцімто була невід’ємною частиною Дружківки (нинішньої Олексійово-Дружківки), яку наприкінці XVIII століття після розгрому татарського загону перейменовалм на Дружківку. Друга версія в тому, що ця назва походить від імені Паршак, Паршук (повне ім’я Порфірій), який мешкав на цих землях. Третя версія каже, що назва Паршаківка означає «першу ковку», але не відомо, що то була за ковка: якщо вона була заснована татарами по дорозі на Тор, то не може бути першою, бо татари йшли з Криму через вже багато своїх стоянок. Першою ж ковальнею від Тору, селище також не може бути, тому що розкувати коней за 20-30 км. не можливо.
Після невдалого Прутського походу Петра І проти Туреччини в 1711 році більша частина маєтності майбутнього Бахмутського повіту, разом з нашою територією, відійшла під турецько-татарську владу. Незважаючи на це, запорожці, що мешкали на цій землі, були готові захищати її. В Паршаківці, як і в сусідній Дружківці, сиділо декілька запорожців – куралесів, характерників, харцизів, які знаходилися в тайному зв’язку з казаками бахмутськими та маяцькими, та своїми діями «страшенно лякали» турецько - татарську орду.
Під час царювання імператриці Катерини ІІ Кальміуська та Самарська паланки, як і інші запорізькі волості на кордоні, піддалися сильному нападу татар на чолі з Калга-Султаном. Це було так зване « лихоліття» 1766-1769 років. Вся Самарська паланка палала у вогні, багато народу загинуло, ще більше було взято в полон, маєтки - пограбовані чи спалені. В цей тяжкий час, за свідченнями Ф. Макар’євського, запоріжці, що мешкали в наших місцях, «захистили свої займища, такі, як, наприклад, Паршаківку та Дружківку, від нападів агарянських».
Згідно карти Катеринославської провінції в 1768р., на території сучасних Яковлівки та Сурово розташовувалося декілька хуторів: Гаврилова, Саловарний та Зиновського.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 14:49

За даними карти турецьких кордонів початку ХVIII століття досить чітко видно розмежування територій. На ній Дружківка знаходиться на самому кордоні козацьких земель.
Вже після 1773 року до дружківських та парша-ківських козаків починають приєднуватися родини з інших місцевостей. Це й не дивно, бо приятливі природні умови та місцеві вигоди, а головне - воля приваблювали людей, що сподівалися розпочати нове життя.
Після розгрому Кримського ханства, коли потреба в козацтві зникла,
5 липня 1775 року Катериною ІІ приймається рішення про знищення Січі. Як наслідок, розпочинається вже офіційна роздача земель у вигляді « рангових дач»: чим вищій ранг, тим більші були земляні наділи. 30 березня 1783 року після об’єднання Азовської та Новоросійської губерній було сформовано Катеринославське намісництво, яке вже 22 січня 1784 року розділено на 15 повітів, до складу яких входив і Бахмутівський.
В 1778 році урочище Паршаківка, разом з Дружківкою, отримує в рангову дачу командир Астраханського драгунського полка, Микола Якович Аршеневський (1748-1802). Він належав до давнього дворянського роду, початок якому дав Федір Аршеневський, що прибув до Росії з Литви в 1654 році на службу до царя Олексія Михайловича.
Батько Миколи Аршеневського-Яків Степанович Аршеневський був губернатором в Ризі та Нижньому Новгороді з 1764 року, дослужився до чину генерал-губернатора, а помер в 1771 році. Яків Степанович залишив трьох синів: Петра та Миколу, що народилися в 1748 році, вочевидь близнюки, Іллю (1755 р.н.) та доньку Марію ( 1750р.н.).
Вже в 1754 році Микола Якович був записаний на військову службу, а, закінчивши кадетський корпус в 1761 році, отримав звання поручика, в 1763- капітана. Підполковником він став в 1771 році, під час участі в російсько-турецькій війні 1768-1772 років.
В загальному гербовнику дворянських родів Російської імперії зберігся герб роду Аршеневських.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 14:52

Изображение
Аналіз даного герба може багато розповісти про його власників. Як відомо, герби надавалися за особистими якостями та заслугами господарів. Французький щит поділений перпен-дикулярно на 2 частини. Згідно геральдичних зна-чень, червоний колір - колір хоробрості та мужності, що підтверджується ще й зображенням Лева, який стоїть на задніх лапах та тримає Шпагу. Це говорить про те, що власники герба відрізнялися неабиякою хоробрістю та не раз доводили її у боях за Вітчизну. Інша частина герба має блакитне забарвлення - символ, чесності та вірності, на якому зображено кам’яну кріпость з баштою. Це теж говорить про визнання особистих рис роду Аршеневських державною владою.
Щит увінчаний звичайною дворянською короною, на поверхні якої до половини видно Лева, що тримає однією лапою Шпагу. Доповнює цю «палітру якостей» намет на Щиті блакитного та червоного кольорів, підкладений золотом.
Напевно, що Микола Якович володів тими ж якостями, що й його пращури. Адже він дуже цінувався Катериною ІІ та був удостоєний нею Вищої військової нагороди - ордена Святого Георгія, девіз якого «За службу та хоробрість». Цей орден був отриманий Аршеневським 26 листопада 1787 року (№ 477 за кавалерським списком Григоровича-Степанова) за бойові та каральні заслуги проти повсталих козаків та селян. З січня 1774 року очолювана ним 23-я легка польова команда здійснювала каральні походи проти пугачовських повстанців на територію Заволжжя та Південного Уралу. В його владу було передано батальйон пехоти, півсотні оренбургських козаків та ескадрон ізюмських гусар. Звання полковника він отримав в листопаді 1774 року, а через 2 роки - звання генерал - майора й призначення губернатором Смоленської губернії. Цінував його й імператор Павло Петрович, який 6 січня 1797 року пожалував саме Аршеневського в таємні радники та призначив губернатором до Астрахані.
Але вже через рік слідує відставка, а в 1802 році він помирає.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 14:57

До речі, він був одружений на княжні Євдокії Василівні Галіциній.

17 июля 2000 года второй частный Музей мебели открыл свои двери для посетителей на Таганской улице, в отреставрированной усадьбе, принадлежавшей некогда известному вельможе екатерининских и павловских времен Николаю Аршеневскому, которую он откупил у рязанского купца и фабриканта Герасима Андреевича Ипатьева в 1780 году .

див http://mmmeb.narod.ru/muz-meb3.htm

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 15:02

А ось той самий відреставрований маєток Аршеневського у Москві.
Изображение

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 15:13

Ще один з маєтків Аршеневського .
ВІдома Біла дача
Изображение
Изображение
Изображение
Последний раз редактировалось Юлия Пивовар Вс мар 20, 2011 15:16, всего редактировалось 1 раз.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 15:19

Зрозуміло, що нічого подібного на Яковлівки не було, але...
За умовою рангової дачі, за 3 роки М.Я.Аршеневський мав заселити отримані землі (майже 15 тис. десятин) від злиття двох Торців, по правому березі Кривого Торця, до річки Грузської (околиця сучасної Костянтинівки).
Більше сотні селян були переселені з Сумської та Харківської провінцій, де він вже мав свої володіння. Кількість мешканців Дружківки та Паршаківки зростала з кожним десятиліттям. Цьому сприяв високий рівень народжуваності та переселення родин з інших регіонів. Всіма правдами й не правдами заманювався народ, який приваблювали часто дуже оманливі пільги. Перший час після заселення люди, дійсно, користувалися ними, але потім все зводилося нанівець, обертаючи, нарешті, людей в звичайних кріпосних. Так прийшло кріпосне право в наш край після багатьох століть вільного життя. Протестуючи проти кріпосництва, багато селян втікало далі на південь.
За усіма ознаками переселенці були українцями, а точніше - слобожанами. Вони принесли з собою мову, побут, звичаї та традиції Слобідської України. Виявлялося це перш за все у архітектурному стилі: селянська хата, як правило, будувалася з дерева чи хмизу, обкладеного по обидва боки глиною. Покривалася будівля соломою. Дах мав великий припуск над «призьбою», що підтримувався дерев’яними стовпами. Ще сьогодні такі хати можна побачити в Олексієво-Дружківці, але на території колишньої Паршаківки
(нинішньої «Нахаловки»), вони, нажаль, не збереглися. Причиною цьому став не стільки час, скільки індустріальний розвиток місцевості - розбудова заводів та прокладка залізниці.
Одяг нових жителів також був типово українським:жупани, кун-туші, плахти, вишиті чоловічі й жіночі сорочки, чоботи й чобітки.
Українські традиції переважали й у побуті жителів нашого краю. Кожна родина мала свій город, який обов’язково був прикрашений садами зі слив, яблук, вишень та груш. Їжа була переважно рослинною, хоча з розвитком тваринництва раціон поповнювався й м’ясними стравами.
Наприкінці XVIII ст.. на місці запорозьких хуторів Паршаковки та Дружковки вже з'являються села з тими ж назвами: в 1781-1782 роках в Дружківці мешкало майже в три рази більше переселених з Харківської губернії селян - 333, а в Паршаківці – 140.
Тому Аршеневський вирішує в 1783 році збудувати церкву саме в Дружківці (сьогодні права сторона селища Олексійєво-Дружківки), і вже 4 жовтня цього ж року проводиться освята місця під майбутній храм.
В липні 1785 року вона розпочала діяти. Селяни з Паршаківки та інших сусідніх селищ ходять на служіння саме сюди. Церква була побудована в козацькому, тобто українському, стилі, так як на той час це були слова-сіноніми. 20 квітня 1795 року в селі Паршаківка Бахмутського повіту, що перебувала у володінні генерал-майора та кавалера М.Я. Аршеневського, повіреним Федором Олексійовичем Волковим була проведена ревізія мешканців, що жили тут та новоприбулих. За списками мешканці всі є українці, що мають типові українські прізвища.
Згодом село Паршаківка перейменовується в Миколаївку. Вірогідно, за ім’ям Миколи Аршеневського. Ця назва збереглася до кінця ХІХ століття.
Протягом 1859 року Центральним статистичним комітетом Міністерства внутрішніх справ був складений «Список населених місць Катеринославської губернії з Таганрогським градоначальством». За цим списком значиться село Миколаївка, що знаходилося в 25 верстах від повітного міста. Число дворів-41, мешканців-300 ( 131-чоловічої статі, 169- жіночої статі). Тоді як в сусідньому селищі Дружківка, з чисельністю 71 двор - 521 особа ( 250-чоловічої статі та 271-жіночої). Між тим у «Економіних примітках до планів Генерального межування Бахмутського повіту» ще на початку ХІХ ст.. значилося, що в села Дружківка та Паршаківка число душ чоловічої статі - 424, жіночої статі – 334. Таким чином, у першій чверті ХІХ століття в обох селах проживало 758 осіб., а вже у середині, точніше в 1859 році – 821 особа, тобто ми можемо спостерігати приріст населення на 63 людини, який, скоріше за все, відбувся за рахунок народжуваності, оскілки перша половина ХІХ ст.. відзначалася демографічним зростанням.
В середині ХІХ століття більшість землевласників перебуває в глибокій кризі. 82% поміщицьких маєтків Бахмутського повіту було закладено банкам. Можливо, саме це сприяло рішенню Аршеневського продати свої маєтки перед самою царською реформою по відміні кріпосного права. Таким чином, Дружківка перейшла у володіння поміщика Коробіна (або Карабіна), а Миколаївка - Паршаківка –до рук поміщика Гаркушенко, який побудував собі панський будинок, що зберігся до наших днів. За версією дружківського краєзнавця Анатолія Коваленко, Миколаївка була перейменована з ініціативи нового господаря на селище Володимирівка. Та згодом воно повертає свою попердню назву – Миколаївка та переходить до рук Ізмайлова або Борисовських. Можлива ще одна версія, що Аршеневський розпродав свої землі декільком поміщикам. Аналізуючи архівні документи, можна припустити, що землі Паршаківки – Миколаївки (нинішньої «Нахаловки») перейшли до рук Борисовських, а землі, на яких зараз розташовується селище Яковлівка (від вулиці Московська) – до рук поміщика Ізмайлова. Адже документи 1911 року вказують, що Яковлівка була саме в його володінні.
Згідно царського маніфесту від 19 лютого 1861 року кріпосне право було скасовано. Але, отримавши волю, селяни не мали обіцяної землі. Поміщики-землевласники змогли отримати значні суми викупних платежів, частково зберігали поліцейські функції та право на додаткову земельну площу. Розділи наділів колишніх кріпосних селян встановлювалися додатковими положеннями в залежності від цінності землі та забезпеченості робочими руками. Кожен четвертий кріпосний у Катеринославській губернії отримував наділ менше однієї десятини. Для родини з декількох чоловік в умовах зони ризикованого землеробства, при великій народжуваності, яка притаманна кінцю ХІХ століття, це було явно недостатньо. В Паршаківці, як і у всій Катеринославській губернії, розміри наділу були від 3 до 4,5 десятин. Безперечно, що цього було недостатньо, тому що за цю землю треба було платити викуп за ціною в п’ять разів більше за ринкову, а виділяли селянам землю менш родючу.
В Бахмутському повіті підіймається повстання під приводом С.Харківського. Але невдовзі він був заарештований та відвезений до волосного центру - села Дружківки. Саме там 16 квітня 1861 року понад триста селян, серед яких, безперечно, були й мешканці сусідньої Паршаківки, роблять спробу звільнити С.Харківського. Для придушення цього руху, який невдовзі міг перерости в масштабне повстання, було викликано дивізіон драгун - піхотний батальйон у складі 522 чоловік.

Аватара пользователя
Краевед
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 8090
Зарегистрирован:
Пн июл 30, 2007 19:32

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Краевед » Вс мар 20, 2011 16:02

Потрясающая информация. Это успех. Вас можно поздравить, пани Юлия.
Знаете, в краеведении нередко путь к результату бывает не менее интересен, чем сам результат. Поделитесь "кухней" поисковой работы? Можно на ближайшем заседании клуба - 26 марта.
Ищу видовые открытки до 1917 года.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 16:05

Большое спасибо за похвалу, уважаемый Краевед. Вся "кухня" поисковой работы заключается только в "дружбе" с интернетом и примерно в 17-18-ти часовом рабочем дне. Вот и все!

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 16:09

Розвиток промисловості.

До відміни кріпосного права населення селища займалося виключно землеробством та скотарством на просторих землях, що належали Борисовським. З відміною кріпосного права починає зароджуватися та розвиватися промисловість. ЇЇ швидкому розвитку на півдні царської Росії сприяють ті обставини, що іноземні, промислово більш розвинені держави починають орендувати багаті вугіллям та металом землі Донеччини та будувати на них заводи.
«В останній чверті ХІХ століття в Бахмутському повіті з 785 землевласників було декілька доволі великих… Але безперечно, лідерами в володінні єдиним земельним масивом були брати Борисовські в Дружківській волості, за якими числилося 20391,1 дес. Землі з 381 побудовами, з яких 117 вважалися жилими» - так характеризує історик-дослідник С.Абуков сільськогосподарський розвиток південно-східних земель після реформи 1861 року. Гордістю маєтності братів Борисовських був цукровий завод, заснований приблизно в 1873 році. Величезна за тими часами будівля, яку потім назвуть «будівля-корабель», збереглася й до наших днів та знаходиться на території машинобудівного заводу. Не дивно, що цукровий завод став центром по виробництву цукру з великим об’ємом переробки цукрових буряків та високою доходністю. Цукрове виробництво було рідкістю на той час, тому даний завод був єдиним не тільки в Бахмутському повіті, але й на всій території Катеринославської губернії. Він являв собою велике капіталістичне підприємство зі складним та замкненим виробничим циклом. При заводі знаходилося 54 будови. Безперечно, що все це дуже приваблювало місцевих селян, яким надавалася земля та зерна для засівів по 2 пуда на десятину. Протягом сезону мешканці Миколаївки - Паршаківки
«піклувалися» про врожай, а наприкінці повинні були його здати за фіксованою ціною в 12 коп. за пуд. Це влаштовувало не тільки селян, у яких була потреба в виживанні, але й самих господарів. Бо затрати на зерно, обробку ґрунту, прополку, збирання врожаю та його доставку в 1883 році дали економію в 83 руб. з кожної десятини чистого доходу. До речі, з 600 робітників заводу основну масу становило зовсім не приміське населення, а сезонні робітники, які самі приходили найматись з Орловської, Курської та навіть Тамбовської губерній. Умови праці на заводі були дуже важкими, а оплата складала 16 руб. на місяць для кваліфікованих робітників і 10 для некваліфікованих.
Поява такого великого заводу була, безперечно, значним поштовхом до розвитку промисловості. Тим паче, що паралельно починають розвиватися й інші сфери людського життя. Такі як, наприклад, транспортно - перевізна система.
5 травня 1868 року офіційно відкрились роботи по будівництву Курсько-Харківсько-Азовській залізниці. 23 грудня відбулося відкриття регулярного руху потягів. Завдяки залізниці промисловість краю починає швидко розвиватися.
У всіх роботах з історії Дружківки початок станції пов’язують з цукровим заводом Борисовських. Але нещодавно з’явилася й нова версія, яка спростовує ці данні. Цукрове виробництво було сезонне. Посуха, особливо 1886, 1889, 1891 років, не сприяли успішній роботі заводу За цей час цукровий завод переживав і підйом, і спад. За сезон 1882-1883 років Борисовські отримали 443 тис. карб за цукор, а в 1883-1884 роках прибуток став вже меншим - 345 тис. карб. Сильна посуха зупинила роботу заводу та наштовхнула його господарів продати виробництво. Що Борисовські незабаром і зробили.
У 1884 році була побудована Катеринінська залізниця, по якій з Кривого Рогу на Донбас пішла залізна руда. Це спонукало бельгійських та французьких підприємців будувати в сільській місцевості, де була дешева робоча сила, металургійні та машинобудівні заводи. Так 28 квітня 1893 року Французьке Акціонерне Товариство, яке мало дешеву робочу силу, вугілля та метал, на заболочених землях в долині Кривого Торця розпочало забудову металургійного заводу Донецької спілки залізничовиробничого та сталелітейного виробництва. Протягом року були побудовані всі майстерні ремонтного цеху, гребля на річці Кривий Торець для утворення запасів води та коксові печі. Перша домна була задута в травні 1894 року. Поруч тягнулися бурячні поля Борисовських.
Олександр Купрін, який прибув на цей завод через 3 роки та деякий час працював тут, писав: «Завод цей не такий великий, як Юзовський або Мальцевський заводи, та й цікавість його не в величині чи складності, а в тому, що його рельсопрокатні машини є останнім словом технічного прогресу». На заводі нараховувалося не більше 600 робітників, але вже на початку ХХ століття він входив в четвірку великих металургійних заводів Півдня Росії.
Непосильна праця, напівголодне життя робочих, неврожайний 1891 рік, епідемія холери 1892 року, часті бунти - все це примусило Борисовських продати цукровий завод. В 1898 році французи та бельгійці викупляють цукровий завод Борисовських і будують Торецький сталеварний та механічний завод.
Промисловцям доводилося наймати робочу силу та піклуватися про закріплення робочих на підприємстві. За договором, робітники отримували ділянку землі поруч з заводом за відносно невисоку ціну. Але контора все ж таки мала право в будь-який час вимагати звільнення цієї ділянки за якісь провини робітника. Подібні операції закріпачували не тільки самих робіт-ників заводу, але й їх дітей. Та все ж були й позитивні сторони цього процесу. Яковлівка зростає чисельно і стає багатонаціональним селищем. До українського населення додаються росіяни та татари, які згодом складали 2% населення селища. А це не так вже й мало! Селилися вони на території сучасної Яковлівки, тим самим даючи життя новому селищу. Татар та інших іноземців більш охоче брали на завод за зовсім банальною причиною - вони були « не питущі», тобто за канонами віри не вживали спиртного.
Щодо корінних мешканців селища, які розселялися на території колишньої Паршаківки - Миколаївки, то вони належали до селян, робітників та торгово-ремісницького стану. У роботі Леніна « Розвиток капіталізму в Росії» вказується на те, що «там, де були лише станційні приміщення, з’являється робітниче селище Дружківка». Чому саме тут? Причин його появи може бути декілька. Біля заводу створюється спочатку полустанок, значення якого стає більш важливим, ніж станція біля села Дружківка. Поруч зі станцією розбудовується нове селище, яке нараховує вже біля 6000 душ.
В 1896 році до заводу ще не було під’їзної дороги. Будують її тільки в 1906 році і вже від селища Яковлівка (до речі, за однією з версій, селище дістало свою назву від поміщика Ізмайлова, який назвав його на честь свого сина - Якова). За залізною дорогою розстелився широкий луг та сад Гаркушенко, разом з його будинком - єдиним свідком того далекого часу. Паралельно - чудовий, обсаджений жасмином сад Завгороднього _ саме тут розташовувався дерев’яний театр, де мешканці міста побачили й перший кінофільм. Чорно-біле німе «диво» викликало захоплення та заворожувало не лише дітей того часу, але й дорослих. То були культурні осередки всього міста!
Таким чином, ми не можемо сказати про точну дату заснування селища Яковлівка, але його розбудова, як і розбудова станції Дружківка, безпосередньо пов’язана з будівництвом заснованого французькими промисловцями Донецького товариства залізоробного та сталеварного виробництва. Отже, Курсько-Харківсько-Азовська та Катеринтнська заліз-ниці стимулювали економічний розвиток нашого краю в цілому, сприяли розвитку «торгівельних селищ», яким була Яковлівка.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 16:15

Изображение
Будівля-корабель- найстаріша промислова будівля Дружквки, колишній завод графів Борисовських. Побудований в 1881 році. Знаходиться на территорії Дружківського машинобудівного заводу і дотепер використовується під промислові потреби.

Аватара пользователя
Краевед
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 8090
Зарегистрирован:
Пн июл 30, 2007 19:32

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Краевед » Вс мар 20, 2011 16:16

Але в головному я не помилився - текст за добутими в Мережі фактами писали Ви?
Ищу видовые открытки до 1917 года.

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 16:18

Так, безперечно!

Юлия Пивовар
Семьянин форума
Семьянин форума
 
Сообщения: 541
Зарегистрирован:
Чт янв 13, 2011 20:11
Откуда: Дружковка

Re: Історія селища Яковлівка (Дружковка)

Сообщение Юлия Пивовар » Вс мар 20, 2011 16:19

Будинок поміщика Гаркушенко вже був виставлений на форумі Світланою.
Див.viewtopic.php?f=30&t=1009

След.

Вернуться в Дружківський міський осередок

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1

cron