Краевед » Пн май 04, 2009 11:22
О! Ще не читав. Цілком згоден з Вами, пане Dmytrokol.
Взагалі, вважаю, що бібліотеки мають частіше проводити масові заходи, присвячені пропаганді української мови та літератури. Причому, обов'язково залучати ЗМІ, школярів і вчителів української мови. Робити ставку на доросле свідоме населення - марнувати час. Роботу слід спрямовувати на молодь. Процес має йти повільно, не агресивно, але незворотньо. Дратувати людей насильницьким нав'язуванням - то хибний шлях. Але там, де є вимога відповідного Закону, його слід виконувати безумовно. Можливо, за цим мусить спостерігати саме національно налаштована громадськість, створивши відповідний громадський орган, до складу якого увійдуть представники Товариства "Просвіта" ім. Т.Г.Шевченка, представники політичних партій тощо. Долучати владу до процесу впровадження національних засад і мови - то сприйматиметься, як тиск з боку влади. Громадська ініціатива - то демократично і не викликає роздратування серед населення. Гадаю, це справа довготривала, можливо, не дуже популярна, але шляхетна. На цій хвилі можливе також проведення різних культурних заходів (наприклад, цікавий досвід запрошення української групи і концерт на Октобер-фест), запрошення театральних колективів із Західної України на міський театральний фестиваль, організацію зустрічей українських письменників і поетів зі студентством Краматорська, виставки українських художників у міському музеї та інше. Культурного та іншого спілкування з національною ознакою - це те, чого, на мій погляд, не вистачає для повноцінного громадського життя. Але наголошую, що цим повинні займатися громадські об'єднання, а не влада. Мета влади - не заважати, сприяти, надавати приміщення. При цьому мета громадськості - наполягти і забезепечити відповідним рішенням депутатського корпусу резервування певних бюджетних коштів на фінансове забезпечення запланованих заходів на попередній рік. Так, на мою думку, мусить бути в наших умовах в ідеалі. Тоді розмови про насильницьку "українізацію" залишуться у минулому. Зрозуміло, що чекання, поки все перелічене зробить міська влада, ні до чого гарного не призведе. Допоки цього не зрозуміють активні і небайдужі люди, які переймаються цим важливим питання, доти справа з місця не зрушить.
О! Ще не читав. Цілком згоден з Вами, пане Dmytrokol.
Взагалі, вважаю, що бібліотеки мають частіше проводити масові заходи, присвячені пропаганді української мови та літератури. Причому, обов'язково залучати ЗМІ, школярів і вчителів української мови. Робити ставку на доросле свідоме населення - марнувати час. Роботу слід спрямовувати на молодь. Процес має йти повільно, не агресивно, але незворотньо. Дратувати людей насильницьким нав'язуванням - то хибний шлях. Але там, де є вимога відповідного Закону, його слід виконувати безумовно. Можливо, за цим мусить спостерігати саме національно налаштована громадськість, створивши відповідний громадський орган, до складу якого увійдуть представники Товариства "Просвіта" ім. Т.Г.Шевченка, представники політичних партій тощо. Долучати владу до процесу впровадження національних засад і мови - то сприйматиметься, як тиск з боку влади. Громадська ініціатива - то демократично і не викликає роздратування серед населення. Гадаю, це справа довготривала, можливо, не дуже популярна, але шляхетна. На цій хвилі можливе також проведення різних культурних заходів (наприклад, цікавий досвід запрошення української групи і концерт на Октобер-фест), запрошення театральних колективів із Західної України на міський театральний фестиваль, організацію зустрічей українських письменників і поетів зі студентством Краматорська, виставки українських художників у міському музеї та інше. Культурного та іншого спілкування з національною ознакою - це те, чого, на мій погляд, не вистачає для повноцінного громадського життя. Але наголошую, що цим повинні займатися громадські об'єднання, а не влада. Мета влади - не заважати, сприяти, надавати приміщення. При цьому мета громадськості - наполягти і забезепечити відповідним рішенням депутатського корпусу резервування певних бюджетних коштів на фінансове забезпечення запланованих заходів на попередній рік. Так, на мою думку, мусить бути в наших умовах в ідеалі. Тоді розмови про насильницьку "українізацію" залишуться у минулому. Зрозуміло, що чекання, поки все перелічене зробить міська влада, ні до чого гарного не призведе. Допоки цього не зрозуміють активні і небайдужі люди, які переймаються цим важливим питання, доти справа з місця не зрушить.
Ищу видовые открытки до 1917 года.